Мандрівка у казку Попелюшка

Мандрівка в казку "Попелюшка". Частина 1.

Сьогодні я вирішила розпочати проект, який називається "Мандрівка в казку."

Спочатку розкажу про те, що мене надихнуло розпочати цей проект.

Для цього було кілька причин.

По-перше, я страшенно люблю казки.

По-друге, казка має цілющу силу, казка вміє виконувати найпотаємніші бажання і мрії, і це я перевірила на власному досвіді. Але про це я розповім колись згодом.

По-третє, казка це своєрідний код, який людство передає із покоління в покоління. Навіть Біблія написана казками. Про це можна колись також поговорити.

По-четверте, я вже давно мріяла створити щось цікаве і корисне, і раптом згадала, що мені в житті завжди допомагали казки. Я подумала, подумала, і вирішила, чому б і ні. Тому взялася за роботу.

По-п'яте, я перечитала багато цікавої літератури, переслухала багато різних відео на ютубі, але на жаль дуже мало інформації я знайшла українською мовою. Навіть у Вікіпедії часто написано переклад статей з інших мов які перекладено на Гугл-перекладачі. І це страшенно засмучує що інформації є просто малесенький мізер. Та чомусь зовсім немає професійного психологічного аналізу казок українською.

Тому я вирішила цей свій проект зробити саме для україномовного контенту.

Можливо, колись я ще зроблю цей проект і німецькою. Бо насправді німецькомовних проектів з казкотерапії існує також не так вже і багато. Можливо це моя суб'єктивна думка, але те, що я знайшла, то порівняно з іншими є крапля в морі.

Але ми сьогодні не про це.

Отже розпочинаємо свою мандрівку в казку.

І перша казка, в яку ми вирушимо називається "Попелюшка". Насправді ця казка має багато інших назв, наприклад "Замарашка", "Три горішки для попелюшки", "Попелюшка, або кришталевий черевичок" та інші.

Тю, - скажете ви. Знову Попелюшка! Та ця тема вже з'їжджена, пере-їжджена. Може є щось цікавіше?

Але не поспішайте з висновками. Я теж колись думала, що все знаю про казку "Попелюшка". Але, завдяки сьогоднішнім можливостям у пошуку інформації, тобто інтернет ресурсам, я дізналася багато нового і цікавого. З чим хочу із вами поділитися.

Отже, ідея цього проекту така: спочатку ми розглянемо де-які історичні моменти виникнення цієї казки. Потім перечитаємо кілька варіантів цієї казки написаної різними авторами і різними народами. А на завершення, я спробую зробити психологічний аналіз основних архетипів героїв та героїнь цієї казки.

Мандрівка в казку. 

Частина 2.

(Скорочений варіант)

Отже, розпочнемо з найцікавішого - з історії. Кожна казка, як і кожна людина має свою історію народження, або виникнення.

Але перед тим як вирушити далі давайте визначимо кілька маркерів, які нам даватимуть знати про те, що мова йде саме про Попелюшку. Отже, Попелюшка - це бідна дівчина, яка є, або не є сиротою, але змушена тяжко працювати. Її мати, чи то мачуха знущається над нею, дає перебирати горох чи інші крупи висипаючи їх в попіл. Дівчина весь час знаходиться поруч з пічкою і завжди вся у сажі та у попелі. В її важкій праці їй допомагають птахи, тварини чи інші особи, наприклад фея чи стара бабуся та інші. В певний момент вона втрачає свій черевичок, його знаходить принц чи інший багатий молодий чоловік, який в неї закохується. Потім вони одружуються і живуть довго і щасливо.

Маркери розставлені,тому вирушаймо далі.

Виявляється, що казка "Попелюшка" є дуже, дуже давньою. Ви навіть не можете собі уявити на скільки.

Мабуть вам шановні мої читачі, як і мені відомо, що мільярди дітей і дорослих на всіх п'яти континентах пам'ятають казки про "Попелюшку", "Кота в чоботях", "Сплячу красуню". Долаючи століття, відстані, політичні та мовні кордони, вони давно стали такою ж невід'ємною частиною загальнолюдської культури, як поеми Гомера і Данте, драми Шекспіра тощо.

Однак мало кому відомо, що ці та багато інших казок, які певним чиномміцно пов'язані з іменами Шарля Перро табратів Грімм, є перекладамиз книги "Lo cunto de li cunti" ("Казка казок" або "Пентамерон"), що вийшла п'ятьма томами в 1634-1636 роках в Неаполі. На її титульному аркуші стояло ім'я автора: Джан Алессіо Абатутіс, а в передмові пояснювалося, що книга написана кавалером Джамбаттіста Базіле, недавно померлим, видається турботами його сестри і присвячується покровителю покійного сіятельному Галеаццо Пінеллі, герцогу Ачеренца.

І от в цій чудирнацькій книзі ми знаходимо також і казку "Попелюшка". Правда її назва дещо інакша, вона називається La Gatta Cenerentola (Ла Гатта Ченеронтола) або "Кішка-попелюшка". Вперше була надрукована в Неаполі 1634 року.

Деякі дослідники казок стверджують що німецькі казки страшні, але вони мабуть не читали Базіле.

Отже, ім'я цієї маленької дівчинки Попелюшки було Цецолла - скорочено від Лукрезуцція, і вже в дитинстві вона проявила схильність до вбивства. Змовившись зі своєю нянею-майстринею, вона вбила злу мачуху, запропонувавши тій подивитися до скринісвоєї матері. Жадібна мачуха схилилася над скринею, Цецолла з силою опустила кришку - і зламала мачусі шию. Поховавши мачуху, Цецолла вмовила батька одружитися на няні-майстрині. Але дівчині на жаль легше не стало, оскільки її життя отруїли шість дочок нової мачухи. Вона продовжувала мити, прати, прибирати будинок і вигрібати попілз печей і камінів. За це її і прозвали "Кішка-Попелюшка". Дівчина навіть не могла комусь пожалітися на своє важке життя, адже вона знала, що страждає за вчинений нею важкий гріх. За допомогою феї, яка живе в пальмі Цецолла відправляється на бал. Цю пальму дівчина виростила сама за допомогою пагінцяі інструментів, які батько привіз їй з острова Сардинія. І от одного разу дівчину побачив король і закохався. Він послав слугу відшукати Цецоллу, а дівчина, тікаючи від нього, втратила піанеллу – калошу з підошвою з коркасхожу на ходулю (саме таке взуття носили жінки Неаполя часів Ренесансу.Ці калоші на високій платформі оберігали довгі жіночі сукні від бруду і пилу. Висота платформи зазвичай досягала 6-18 дюймів). Юний король відправив гінців, які об'їхали все королівство і кожній жінці приміряли знайдену піанеллу. Цецоллу, звичайно жзнайшли. І вкінці казки, звісно ж, дівчина виходить заміж за принца.

PS: Ну як у вас враження від початку нашої подорожі? Як на мене то трохи страшнувато. Але, не лякайтесь, це лиш початок, а далі буде цікавіше.

Мандрівка в казку. 

Частина 3.

(скорочено)

Щож, продовжуємо свою мандрівку і вирушаємо на казковій машині часу ще далі у минуле, а точніше у Стародавній Єгипет.

Бо,виявляється, що казка Базіле не є першою історією про Попелюшку. Тай , як на мене, це було б дивно мати першу казку з таким сюжетом. Бо людству притаманні кращі і цікавіші сюжети.

Отже, одним з ранніх прототипів цієї казки є Давньогрецька гетера Родопис(*Ῥοδῶπις , VI ст. до н. е.) — Ім'я перекладається як "Рум'яна обличчям". За деякими переказами її справжнє ім'я Дориха. Основні відомості про неї містяться в папірусних письменах у творах Геродота, Страбона, Афінея і Овідія.

Грецькою мовою ця історія була вперше записана Страбоном в його творі "Географія" (поч. I ст. н. е.) в сімнадцяти книгах, якщо точніше - то в сімнадцятій. Страбон пише, очевидно, переказуючи місцеві легенди:

“Піраміда ця називається "Гробницею гетери"; вона побудована коханцями гетери, яку Сапфо, мелічеська поетеса, називає Дорихою, коханою її брата Харакса, який привозив в Навкратіс на продаж лесбоське вино; інші ж називають її Родопис. Вони розповідають міфічну історію про те, що під час купання орел викрав одну з сандалей Родопис у служниці і приніс в Мемфіс; в той час коли фараонна відкритому повітрі правивсуд, орел, ширяючи над його головою, кинув йому на коліна сандалю. Фараон був дуже здивований прекрасною формою сандалі, та дивною подією, тому послав людей на всі боки на пошуки жінки, яка носила цю сандалю. Коли її знайшли в місті Навкратісі і привезли в Мемфіс, івона стала дружиною фараона; після смерті цариця була удостоєна поховання у вищезгаданій гробниці.

Йдеться, судячи з усього, про піраміду Мікеріна (2540-2520 рр.до н. е.).

Пізніше римськийоратор Аеліан, також описав цю історію грецькою мовою. Тобто історія Аеліана дуже нагадує історію, розказану Страбоном, але він додає, що згаданого фараона звали Псамметіх.

Геродот, щеп'ять століть до Страбона, записавпопулярну легенду про куртизанкуна ім'я (Rhodopis) Родописв своїх писаннях, стверджуючи, що вона родом з Фракії.

Отже, згідно ще інших переказівпід час купання орел забрав сандалію Родопис, а потім упустив її на коліна фараону Яхмосу I (Керував Єгиптом в 1550-1525 роках до нашої ери).Той був вражений розміром сандалі, і наказав відшукати дівчину, якій вона належить. Сандалію приміряли багатьом красуням, але всім вона виявлялася замала. Родопис, врешті-решт, знайшли — і фараон взяв її за дружину.

Пізніший переказ тієї ж історії можна знайти у римського автора Клавдія Еліана (II-III ст н. е.) в збірці його байок під назвою "Строкаті оповідання":

Єгиптяни розповідають, що гетера Родопида була рідкісною красунею. Одного разу, коли вона купалася, випадок, який часом призводить до найдивовижніших і несподіваних речей, подарував їй щастя, якевідповідало швидше красі, ніж душевним перевагамцієї дівчини. Поки Родопида була у воді, а служниці сторожили на березі її одяг, з неба злетів орел, схопив одну з сандалей і знову зник. Він приніс свою знахідку в Мемфіс, якраз коли Псаммітіх вершив суд, і кинув йому на коліна. Псаммітіх був захоплений красою сандалі, мистецтвом того, хто її робив, і, нарешті, чудовим вчинком птаха. Тому він велів по всьому Єгипту шукати їїгосподиню. Коли Родопиду знайшли, цар взяв її задружину.

Отже, можна припустити наступне. Жила-була в Стародавній Греції, столітті так в VI-му, симпатична гетера-куртизанка-повія на ім'я Родопис (причому, можливо, це творчий псевдонім, "Рум'яна", "Червонощока", а справжнє ім'я було Дориха). Її продали в Єгипет, там її зустрів брат поетеси Сапфо і закохався в неї, викупив її і дав їй свободу. Вона почала працювати вже на себе, розбагатіла і стала дуже відомою ("так прославилася, що кожен Еллін знає ім'я Родопис"). Надалі навколо її життя почала складатися легенда, мовляв, куртизанка звабила єгипетського фараона і він побудував їй цілу піраміду. Розповідали це, ясна річ, не єгиптяни, а заїжджі в ті краї греки.

Геродот, що жив через сто років, вважає реальність Родопис безсумнівною і наводить докази у вигляді її підношень в храм ("ще й по нині ці Рожни лежать в купі за вівтарем, який спорудженийхіосцями, якраз навпроти храму"), а легенди, пов'язані з нею можна вважатибезглуздою вигадкою. Але байка, очевидно, виявилася живучою, якщочерез 500 років про неї розповів Страбон.

Як видно, і через століття історія легендарної гетери продовжувала хвилювати місцевих жителів. Не забули Родопис в Єгипті і в наші дні. Єгипетський письменник і нобелівський лауреат Нагіб Махфуз присвятив їй другу книгу в своїй серії історичних романів. На жаль, на українську чи російськумову його «Родопис» поки що не перекладено.

Мандрівка в казку. 

Частина 4. 

(скорочено)

Сьогодні на нашій казковій машині часу ми вирушаємо в Азіатські країни, а точніше в стародавній Китай.

Отже, варто зазначити, щоне так багато людей знають про китайську "історію Попелюшки", яка написана ще стародавніми єрогліфами і розказана більше тисячі років тому — вона і є найстарішою зі збережених історій про цей сюжет.

У танських записах,типу щоденникових, які частково подібніна сучасні блоги, зустрічаються вельми цікаві розповіді.

Розповідь, яка описананижче, записав Дуань Чень-ши 段成式 (803 — 863 рр) у своїй збірці "всякий рознос з Ю-яна « ("ю Ян Цза Цзу" 酉陽雜俎).

Отже героїню твору звали ЄСянь(叶限; інше ім'я Є Шень).

В казці мова йде про те, що працьовита і чарівна дівчиная вміла майстерно виготовляти глиняний посуд на ім'я ЄСянь (Ye Xian) подружилася з рибою, реінкарнацією її матері. Згодом риба була вбита мачухою і її дочкою. ЄСянь зберегла риб'ячі кісточки, які володіли чарівною силою і допомогли дівчині з'явитися на Новорічному балу в сліпучому вбранні. На балу її впізнають мачуха і сестра, вона тікає і в поспіху втрачає свою туфельку. Як і у всіх інших варіантах казки, і тут відмінною рисою героїні є маленькі туфельки, виткані в даному випадку з золотих ниток, з підошвами з чистого золота. А маленькі ніжки, як відомо, вважалася в Китаї ознакою благородного походження. Імператор знаходить туфельку і закохується у власницю (попутно звільняючи її від жорстокої мачухи). До речі,варіанти цієї історії присутні у фольклорі багатьох етнічних груп Китаю і сусідніх народів.

На самому початку казки йдетьсяпро Цинь і Хань це перші династії, що об'єднали Китай. Тому можнасказати, щопереказ Дуань Чень-ши належить в періоду до 221 року до н. е. Народність Дун про яку також йдеться, тобтопро різні нацменшини, які проживали на півдні Китаю. Для їх позначення в якості узагальнюваного суфікса застосовувалися як ієрогліф 洞, так і 峒 — обидва з однаковим читанням дун, і при цьому сама назва народності, якщо наводилася, ставилася перед ним. В даному випадку, автор явно використовує слово дун в якості узагальненого значення, як“Південні племена”, і конкретизує назву згадавши главу племені з роду У. Чітко визначитияке саме з великої кількості племен, що проживали на півдні Китаю йде мова, або яка конкретно область з великих земель південного узбережжя мається на увазі, не можливо. Так як сам по собі цей ієрогліф позначає слово 'печера', у деяких перекладачів може виникнути спокуса інтерпретувати це як вказівку на те, що плем'я жило в печері. Це буде помилкою, так як використання ієрогліфа дун в танських текстах про “Південні племена” досить поширене, і ніде в текстах немає вказівки на те, що ці люди жили в печерах — яких до того ж вкрай мало на півдні Китаю.

Є -/Сянь є такожвідомимкитайськимперекладачемЯн Сянь - і 杨宪益 (1915-2009), який ще в 30-х роках минулого століття досліджував зв'язок цієї історії з Попелюшкою вважав, що ім'я Є Сянь це китайська транслітерація санскритського слова Aasa або Āsa āस - 'попіл'. Ім'я Є Сянь дійсно для китайської мови є незвичайним і вструктуріосновних танських записів біцзі, так само, як і в основних дотанських текстах, ніде більше не зустрічається.

В одному із варіантів казки сказано що Є Сянь майстерна у видобутку золота - в китайському тексті буквально говориться:" була майстерна з гачком і золотом (в іншій версії — з глиною і золотом). У випадку з гачком, цей ієрогліф в дієслівній формі означає “підчіплювати що-небудь гачком”, “діставати з глибин”, “вивуджувати”. Ієрогліф тао 陶, який означає “гончарні вироби'” в старі часитакож заміщав ієрогліф тао 淘 зі значенням '”омивати”. Отже, звідси можемо зробити висновок,що дівчинка вміла діставати золото в річці — або просто знаходилайого крупиці, чинамивалаїх.

Також в казці йдеться про золоте взуття, краще сказати про тапочки, а не про черевички, хочатапочки інколивикликають ряд помилкових асоціацій у читача. Взуття в ті часи булом'яким, а на півдні щейвельми відкритим. Не ясно, чи мається на увазі, що взуття булозробленеповністю з золота, або буловишитезолотими нитками. Згадка в тому, що при ходьбі по камінню вононе видавалозвуку.

Цікавим є той факт, що назва Держава Тохань в інших доступних історичних і літературних записах більше не зустрічається.

Ван-титул, почасти аналогічний князівському. В системі ієрархії влади, усталеною після об'єднання Китаю під династією Цинь, мав на увазі васальне підпорядкування синові Неба-імператору. Автор історії, що пише в Танський час, міг мати на увазі, що раз мова йшла про часи до об'єднання Китаю, Тоханьський Ван цілком міг бути незалежним правителем.

Втексті йдеться про те, що вони мачуха і її донька«померли від удару літаючими каменями" тобто їх забили камінням з пращ. Термін “літаючі камені” в текстах танської епохи вживається для опису бойових дій з катапультами і пращами. У контексті історії не ясно, чи були вони страчені або загинули від каменів, посланих іншими силами. Однак, використання виразу “літаючі камені'”і збіг за часом з від'їздом Вана в свою державу, дозволяють схилитися до думки про страту. У будь — якому випадку, побиття камінням - це вид страти, не поширений в Китаї. В такому випадку, можливо, цим автор хотів підкреслити відмінністьпівденних звичаїв.

Дунці дуже сумували-можливо, тому що жінки все-таки були законними родичами покійного глави племені.

В казці також зустрічаються такі слова:

Цунь - в Танський час один цунь становив близько 3.6 сантиметра.

Лі - в Танський час один Лі становив близько 450 метрів.

Чжан - у Танський час один чжан становив близько 3.6 метрів.

Ху - В Танський час один Ху дорівнював приблизно 60 літрам.

Юнчжоу - округ, що розташовувався на території сучасної провінції Гуансі і названий так вперше в 632 році.

Наньчжун - в танські часи це була збірна назва для південних земель.

Ще один з варантів цієї стародавньоїкитайськоїісторії розповідає нам про ще один персонаж - цепотворна сестра, якає зведеною сестрою Є Сянь, і її звуть Цзюнь-Лі. На відміну від красивої і талановитої ЄСянь, Цзюнь-Лі неприваблива і занадто лінива, щоб навчитися чогось. Цзюнь Лі і її мати Цзінь жорстоко поводяться з ЄСянь, змушуючи її прибирати дім, в якомувони живуть. Цзюнь-Лі і її мати також поклали край знайденому щастю ЄСянь після того, як вони виявляють, що покійна мати ЄСянь перевтілилася в форму золотого коропа довжиною десять футів, який виконує її бажання. Цзюнь-Лі і її мати вбивають і їдять рибу, не знаючи, що ЄСянь врятувалакістки закопавшиїх під її ліжком, і її бажання знову виповнюється. Після того, як ЄСянь втрачає золоту туфелькуна місцевому фестивалі, воєначальник, який знаходитьїї, приходить в їх дім, заявляючи, що одружується на жінці, чия нога підходить до туфлі. Цзюнь-Лі і її мати не влазять в тапочок, але ЄСянь радіє і одягає наряд, який вона носила на фестивалі. Воєначальник обурений жоорстокістю по відношенню до неї, назавжди виганяє Цзюнь-Лі і її мати в пустелю, де їх вбиває дощ з літаючих каменів.

У деяких версіях мачуха і зведена сестра були поховані в святилище під назвою «гробниця засмучених жінок". Ці дві жінки стали богинями в більш пізніх традиціях і мають владу виконувати будь-яке бажання. Після весілля Є Сянь з правителемїї чоловік став жадібним і зловживав силою риб'ячої кістки, поки незабаром після цього вона не перестала давати будь-яку магію. Королева Є Сянь, таким чином, закопала риб'ячі кістки на сусідньому пляжі з великою кількістю золота. Рік по тому люди короля підняли повстання, і, щоб умилостивити їх, король спробував викопати риб'ячі кістки і роздати золото повсталим солдатам. Але золото було змито хвилею разом з магічними кістками, і доля короля і Є Сіана після облоги залишається невідомою.

PS. Китай і його культура як завжди зробили значний вклад в розвиток людської цивілізації.

Мандрівка в казку. 

Частина 5.

Продовжуємо мандрівку Сходом і вирушаємо до Кореї.

Казка, є провідним жанром народів усього світу тому належить і докорейського фольклору, вона є коштовним пам'ятником духовної і поетичної культури корейського народу і має величезне пізнавальне значення. Казка відвіку улюблена всіма людьми від маленького до великого. У недалекому минулому саме казка живила духовну культуру простих корейців. Літніми задушливими вечорами люди похилого віку казкарі - іягикуни розповідали казки дітям. Не одне покоління корейської дітвори із захватом слухало про чудеса і чарівників, про життя людей схожих і не схожих на них, а також і про Попелюшку.

Адже в Кореї також існує давня казка яка має назву: "Кхончхиі Птачхи". Кхончхи була 14-річна дівчинка, яка жила з батьком, мачухою та її дочкою Птачхі. Мачуха і її дочка давали Кхончхи нездійсненні завдання.Бідолаха перебирала просо і рис, рихлила дерев'яною сапкою кам'янисте поле, проливаючи багато сліз.

Однак дівчині весь час допомагали різні тварини, в яких вселявся дух її померлої матері (корова, жаба) і добра фея. Замість балу корейська Попелюшка їде на весілля і по дорозі перестрибуючи через струмок, Кхончхивпустила в воду свою туфельку з тканини, розшиту візерунками котсін.

Туфельку знайшов камса ( начальник провінції) і почав шукати її господиню. Мачуха і її дочка зіштовхнули Кхончхи в озеро і втопили її. Замість Кхончхи мачуха відправила до принца свою дочку Птачхи, і принц одружився з нею.

Кхончхі перетворилася на квітку лотоса. Принц побачив квітку і приніс його додому. Але варто було злий сестрі пройти повз квітки, як листя лотоса стали чіпляти її за волосся. Дівчина розлютилася і кинула лотос в піч. Коли стара служниця принца хотіла розпалити піч, вона побачила гарне намисто. Раптом намисто перетворилося на Кхончхи. Дівчина розповіла про обман мачухи служниці і попросила покликати принца в гості.

Коли принц прийшов, то хотів взяти їжу паличками (як їдять всі корейці), але палички виявилися одна коротше іншої. Він розлютився і кинув палички на підлогу.

А тут через ширму лунає голос:

- Ось ви, пане камса, відразу помітили, що палички неоднакові, а одну людину від іншої відрізнити не змогли!

Почув ці слова принц і зрозумів, що обдурили його зла мачуха і Птачхи. Тут же велів він покарати їх, а сам зажив щасливим життям з милою і доброю Кхончхи.

Є ще одна корейська казка на цютему, яка називається “Чорна корова”.

В казці мова йде про дівчинку на ім'я Ме Фа. Коли їй виповнилося дев’ять років, померла її мати іМе Фа залишилася з батьком. Вона була дуже чемною і послушною дівчинкою. Любила птахів і щодня їх годувала. Згодом батько одружився з жінкою в якої була також своя дочка Ен Фа. Мачуха і Ен Фа не любили працювати тому Ме Фа була змушена сама робити всю домашню роботу.

Коли король оголосив про свято, то на голову Ме Фа впало ще більше роботи, вона мусила пошити мачусі і її доньці сукні.

Вдень вони пішли дивитися на процесію короля. А щоб Ме Фа не надумала теж піти на свято, мачуха поставила перед нею цілу міру з неочищеним рисом і чан з-під води, який вже давно порозсихався і наказала почистити його і вибрати рис.

В її тяжкій праці допомагали їй пташки, фазани, ластівки. А Ме Фа тим часом побувала на святі. Коли мачуха наказала вимикати бур'яни на городі, то їй допомогла це зробити чорна корова. Та корова була чарівна, коли вона йшла то з її копит падали срібні монети. Коли мачуха про це дізналася вона була не самовитавід жадібності.

Мачуха наказала Ме Фа очистити сад, чорна корова їй допомогла. Очистивши сад від бур’яну, корова спокійно пішла до лісу. За нею попрямували мачуха і Ен Фа з мішками в руках. В них вони збирали гроші, що лежали в лунках від копит чорної корови.

Дійшовши до лісу, корова зупинилася. Тоді мачуха відломила від шипшини колючу гілку і почала нею бити корову. Тоді корова повела їх далі, тільки тепер Лиходійки побачили, що чорна корова завела їх у величезне болото. З кожним кроком мачуха і її дочка провалювалися все глибше і глибше в болотну трясовину. Тепер вони вже не кричали на чорну корову, а плакали і благали. Але їм це не допомогло. Корова відповіла так: — За все своє життя ви нікому не зробили добра. Від вас ніколи нікому не було ніякої користі. То нехай же буде хоч якась користь від вашої смерті. Сказавши так, чорна корова двічі вдарила копитом об землю. І відразу мачуха і Ен Фа перетворилися на дві великі болотяні купини. (Як то кажуть, Катюзі по заслузі).

Ну, а Ме Фа скоро вийшла заміж за королівського барабанщика і прожила багато років без горя і печалі.

PS. Ось такими, виявляється, є цікавими корейські казки. 

Мандрівка в казку

Частина 6

Ще трохи помандруємо далеким Сходом, відправимося у В'єтнам.

Усна народна творчість В'єтнаму така ж різноманітна, як і в багатьох народів світу, вона також відображається упісняхі казках, переказахі легендах, які передавалися з покоління в покоління. Дуже цікавим є те, щов'єтнамських казок про Попелюшку є такожкілька. Одна з них називається “Золота туфелька” та ще одна казка і більш жорстоким змістом, яка має назву“Там-Кам”.

Завдяки детальному опису навколишнього світу, читач може відтворити характери людей, ставленняв'єтнамського народу до тих чи інших вчинків, пізнати їх життєву мудрість.

Казки вражають своєю простотою, не хитрістю і оригінальністю.

“Золота туфелька”

У країнах Далекого Сходу літочислення ведеться за тваринним календарем, тому традиційним для казок цих країн вважається вказівка на народження героїнь в рік Коня («золота туфелька"). Крім того, у в'єтнамського народу немає терміна спорідненості, що вказує на рівність (брат, сестра). Обов'язковий поділ за старшинством давало його представнику деякі привілеї: при вступі в шлюб, при розділі спадщини і тощо. Тому так важливо було мачусі визначити котра дівчина буде старшою.

В цій казці, як і в багатьох інших з подібним сюжетом є дві сестри: рідна і прийомна. Мати до них ставиться по-різному: до рідної дочки - добре, не змушує її багато працювати, робити «чорну роботу»; до прийомної дочки – погано, змушує її багато працювати, виконувати складну, брудну роботу, особливо для того, щоб не взяти її на свято.

Рідна дочка ставиться до прийомноїпогано, начедо служниці, забирає у неї все хороше, а прийомна дочка ставиться до своєї сестри добре, не ображає її і в усьому слухається.

На мій погляд, ця казка повною мірою показує, якими цінностями володіє або прагне володіти в'єтнамський народ з давніх часів: чуйність, принесення в жертву своїх інтересів заради інших людей, доброта і справедливість. Ощаслививши інших людей, Мугазоотрималате, чого прагнулаі навіть більше.

Хочу також зазначити що ця казка за своїм змістом дуже схожа на корейську казку "Кхончхиі Птачхи". В якій також дівчину втопила, але потім вона чарівним способом через кілька перетворень зробилася людиною і повернулася до свого коханого чоловіка володаря.

В'єтнамська версіявідомої казки Попелюшка “Там-Кам” Tấm Cám.

Історія про двох зведених сестер; старшузвуть Там (паростки рису), а молодшузвуть Кам ( рисові висівки). Мати Там рано помирає, і її батько знову одружуєтьтся, перш ніж померти незабаром після цього. Там живе зі своєю мачухою, яка є матір'ю Кем. Мачуха дуже злаі змушує Там робити всю брудну домашню роботу, в той час як Кем не має жодних зобов'язань щосьробити. Одного разу мачуха велить Там і Кам піти в поле, щоб наловити криветок, і обіцяє дати їм новий червоний юм (традиційний в'єтнамський корсаж) всім, хто наловить найбільше. Незабаром Там наповнює свій кошик, а Кам граєтьсяу воді і нічого не ловить. Розуміючи, що у її сестри дійсно був шанс отримати червоний юм і день майже закінчився, Кам придумує план саботажу роботи Там. Кам пропонуєсвоїй старшій сестрі вимити волосся, кажучи, що мачуха буде лаяти її, якщо її волосся буде настільки брудним після того, як вона зловилавсіх карідін, і Там підкоряється. Поки Там миє голову, Кампереносить всіх креветок з кошика Там усвійі йде додому.

Існують різніваріації розповіді, але основні моменти все ж зберігаються. Деякі версії історії припускають, що Кам також причетнадо насильства над Там, в той час як інші припускають, що Кам була байдужадо жорстокого характеру її матері і жахливого ставлення до своєї зведеної сестри. Є також деякі версії, де мачуха і Кам їдять бичка, коли Там приходить додому, і обидвісміються, тодіТам розуміє, кого вони їли. В інших версіях Боут каже, що вона повинна повернути свій шовковий одяг, взуття та коня, коли вона повернеться додому, щоб її бичок повернувся до життя. На фестивалі її мачуха і Кам помічають її, і Там злякавшисьтікає. Вона швидко їде додому, втрачаючи при цьому туфлю. Повернувшись додому і переодягнувшись у свій звичайний одяг, вона виявляє, що одна з її тапочок пропала, і починає оплакувати втрату свого друга. Вона виходить на вулицю і плаче від знемоги, чіпляючись за найближче дерево. Її мачуха і Кам повертаються додому і бачать, як вона спить поруч з деревом. Думаючи, що вона просто заснула від знемоги, і запевнивши, що вони насправді не бачили Там на фестивалі, вони повернулися на свято. Правитель і його двір були на шляху до фестивалю, коли він виявляє туфлю. У варіаціях, в яких є ця зміна, правитель встановить місце для демонстрації знайденоговзуття, щоб всі дівчата в країні могли йогоприміряти, і наказав стражникам повідомити його про всіх, хто може її надіти. Зрештою, правитель втрачає терпіння з приводу пошуків, і він сам приєднується до своїх стражників. Там, вважаючи, що це взуття, яке вона загубила, в ночі пробирається тудиі забирає взуття, щоб порівняти її з тим, що є у неї вдома. Охоронці з правителем, які в той час охороняли туфлю, спочатку хотіли заарештувати її за крадіжку, але правитель мигцем глянув на її обличчя і відразу ж закохався в її красу. Він наказує своєму охоронцеві мовчки слідувати за Там до будинку, щоб подивитися, що вона робить з туфлею. Коли Там зміг підтвердити, що взуття, якевона взяла, булоїї зниклою парою, король нарешті дав про себе знати, увійшовши в її будинок. Незважаючи на його присутністьі мачуха і Кам почали лаяти дівчину за те, що вона створила багатопроблем, щоб привести охорону, король м'яко розмовляє з Там і пояснює, чому він знаходиться у неї вдома. Він стає зачарованим, коли розуміє, що поблизу вона красивіша. Там теж зачарована правителем і його м'якістю. Потім вона показує взуття, якевона взяла, і пару, яку вона мала, приміряє і те, і інше, і доводить, що вона справжня власниця тапочок.

У деяких версіях річниці смерті мачуха і Кам говорять Там, що вони не можуть отримати плід Пальми; мачуха стверджує, що вона занадто стара, і Кам не вміє добре лазити. Там добровільно збирає для них плоди. У деяких версіях і мачуха, і Кам прибувають до палацу після її смерті, пояснюючи правителю, що Там запропонувалаідею її зведеної сестри вийти за нього заміж, перш ніж вона померла.

Ще в одному варіанті коли Там повернувся до палацу, Кам запитує Там про таємницю її краси. Там не відповідає, а замість цього запитує: "хочеш бути красивою? Я допоможу тобі!" Кам відразу погоджується. Там каже їй стрибнути в яму, і вона це робить. Потім Там наказує королівським солдатам вилити на неї окріп, вбиваючи Кам, і використовує її труп, щоб приготувати ферментований соус (так само, як і рибний соус). Потім Там відправляє соус мачусі, кажучи, що це подарунок від Кам. Мачуха нічого не підозрюючиїсть йогокожен день. Одного разу повз будинок мачухи пролітає ворона, впирається в її дах і кричить: "Смачно! Мати їсть плоть своєї дочки! Є ще що-небудь? Дайте мені". Мачуха сердиться, але коли вона нарешті досягає дна банки, вона виявляє всередині череп. Розуміючи, що це Кам, мачуха негайно вмирає від шоку.

В іншому з варіантів Стара живе в Королівському палаці з Там і стає її власною матір'ю. З помсти, в деяких версіях, Там каже своїй сестрі скупатися в окропі, і заздрістьКам засліплює її. У деяких варіантах мачуха і Кам померли від гніву, коли Там повертається замість мачухи, що поїдає останки Кам. Деякі адаптовані для дітей версії історії опускають помсту з історії або навіть закінчують історію тим, що Том виходить заміж за правителя.

Ще варто зазначити, що ця казка за своїм змістом досить подібна до китайської казки Єсянь та в'єтнамської казки “Золота туфелька”.

Незважаючи на вплив з давніх часів китайської і з XVIII ст. французької культури на в'єтнамську фольклорну літературу, до сьогоднішнього часу фольклор країни "прекрасного лотоса" спирається на національні цінності і традиції. На мій погляд, родзинкою в'єтнамського фольклору є якраз та обставина, що, незважаючи на всі труднощі своєї історії, він залишається вірний своїм витокам.

PS. Як вам в'єтнамські казки? як на мене це одна з тих країн де казки мають досить жорстокий зміст.

Мандрівка в казку

Частина 7.

Ну що ж давайте чкурнемо в Індонезію і пошукаємо там слід, який залишила Попелюшка.

Баванг Мерах Баванг Путих - Bawang Merah Bawang Putih (індонезійська і малазійська цибуля-шалот і часник) є популярним традиційним фольклором який виник наNusantara (індонезійський архіпелаг), описуєдвох братів і сестер з протилежними символами; одна хороша і одна погана і несправедлива мачуха. Фольклор має ту ж тему і мораль, що і Європейська казка « Попелюшка". У центрі сюжету-пара зведених сестер на ім'я Баванг Путих і Баванг Мерах. Баванг Путих - це Індонезійська назва часнику, а Баванг Мерах- Індонезійська назва червоної цибулі або цибулі-шалот. Ці імена можна також порівняти зіменами Біляночка і Трояндочка в європейських казках, хоча вони між собою не ладнають. Використання цих імен для протилежних героївсимволізує їх фізичну схожість (обидві дівчата красиві), але мають абсолютно різні особистості характеру. Оскільки оригінальна казка передавалася усно, існують різні варіації цієї історії. У деяких версіях Баванг Путих добра і лагіднадочка, а Баванг Мерах- жорстока і мстива. Існує кілька версій історії Баванг Мерахі Баванг Путих, одна пов'язана з чарівним гарбузом, а інша - з чарівною рибою. Казка з чарівною рибою за своїм змістом більш наближена до казки “Попелюшка”. А Казка про гарбуз більше подібна до казки “Пані метелиця”. В казці з чарівною рибою дівчина сирота завдяки чарівній рибі, а потім дереву на якому зявилася чарівна гойдалка знайомиться з принцом. Який закохується в її чудовий голос. Бо чув як вона співає. І як мачухе не намагається завадити, принц всерівно одружується з Баванг Путих.

Мандрівка в кавзку

Частина 8.

Сьогодні помандруємо до Персії.

У Персії XII століття Класик перської поезії, поет-романтик Нізамі Гянджеві (1141-1209гг.) склав поему "сім красунь", в якій теж присутні мотиви історії про Замарашку-Попелюшку, що знайшла в кінці кінців своє щастя з сином шаха.

Великий інтерес представляє казка "Махпішані"(перська: ماهییشونی, mâh pishâni)"з Місяцем налобі" можна сказати, що найекзотичніша версія казки записана в 20-му столітті вСхідному Ірані під назвою "Дівчина з місяцем налобі". "Місяць налобі" . В одній з версійпро Шахрбану, дочкубагатого купця, їїзлу мачуху і зведенісестри. Тут, як і в шотландській версії, мати надає допомогу дочцічерез корову, незважаючи на те, що саме вона, по дурості, умертвила матір, щоб батько міг одружитися на знатній і багатій жінці. Але мачуха виявилася злою і жорстокою. Тепер дівчинка займається найважчою домашньою роботою. Зрештою, за своє терпіння і працьовитість, дівчина отримує нагороду у вигляді прикраси у формі місяця, а в волосся її вплетені зірки. Її сестра, дурна і жадібна, теж отримує в подарунок прикрасу у вигляді змії на шию і дітородного органу осла на голову. В кінці історії Шахрбану виходить заміж за сина султана, який закохався в неї після того, як побачив її на весіллі.

В іншій версії цієї казки у напочатку корова-зачарована мати дівчини-виконує за неї всю роботу, яку задає їй мачуха. Вітер забирає бавовну в колодязь, дівчинка Шахрбану йде за бавовною і потрапляє до Дева, який за її скромність і послужливість повертає їй замість бавовни пряжу і велить вимитися спочатку в чорній, а потім у білій воді. Щахрбану стає красунею, на лобі у неї з'являється місяць, а на підборідді-зірка. Мачуха-Муллабаджі посилає свою рідну дочку до Дева, але Дев за її грубість, жадібність і лінощі змушує її вимитися в жовтій воді, від чого на лобі у неї виростає змія, а на підборідді Скорпіон. Мачуха, отримавши запрошення на весілля, йде з дочкою, і велить Шахрбану розділити квасолю, горох і біб і наповнити чашу сльозами. Дев дає дівчині на допомогу півня і дарує багатий одяг і прикраси, щоб вона могла піти на весілля. Під час танців вона обсипає гостей квітами, а мачуху попелом. У Шахрбану закохується принц, а дівчина, тікаючи від нього, втрачає туфельку. Мачуха наказує вбити корову, думаючи, що вона допомагає дівчинці. Дев підмінює корову і не дозволяє Шахрбану їсти м'ясо зарізаної корови, а її кістки велить зарити в хліві. Принц за туфелькою шукає дівчину яка полонила його серце. Коли мачуха дізнається про це, вона садить Шахрбану в піч, а зверху ставить чашку з просом і півня, сподіваючись, що він заглушить голос Шахрбану.

Та коли свахи приходять в будинок до мачухи і нікого не знаходять, півень кричить: "Коко-ко... З місяцнм на лобі в печі!" Виявляють дівчину, і туфелька доводиться їй впору.

Далі в казці говориться, що мачуха перед відправленням Шахрбану до принца годує її цибулею, часником і жирною юшкою і одягає в грубу сукню. По дорозі Дев дає їй багатий одяг і парфумить рот амброю. У шлюбну ніч Шахрбану стошнило, але вона витерла все одягом нареченого, а коли він прокинувся, випрала його одяг, чим ще більше привернула його любов. Мачуха побачивши, що Шахрбану не вигнали, так само готує диону юшку для своєї дочки, яку за наказом шаха повинен взяти в дружини син візиря, але дівчина поводиться погано, син везиря виявляє у неї на обличчі змію і скорпіона і її з ганьбою виганяють. Наприкінці казки, Дев повертає матері Шахрбану людський образ.

Собхі вважає цю казку дуже давньою, ще доісламського походження. Ним зібрано близько 50 варіантів: в деяких з них у дочки Муллабаджі виростають роги, іноді ослячі вуха і хвіст. В одному з варіантів Шархбану шукає допомоги у риби, що живе в морі. Наявність в казці Півня-помічника дійсно свідчить про велику давнину цього варіанту.

PS. Ну як вам таке? Далі буде ще цікавіше.

Мандрівка в казку 

Частина 9.

Ми жодним чином не можемо обминути колоритну культуру Індії і її казки. Індійські народні казки наче чудовий рубін. Бо багато образів в них сходять до часу індоєвропейської єдності, іноді це можна побачити навіть без попереднього наукового аналізу. Таке впізнавання власного коріння в текстах інших народів приносить радість. У той же час індійська культура не зводиться лише до індоарійської. У ній багато представлені традиції інших рас і племен: дравідів, Мунда. Таким чином, на матеріалі індійських казок можна простежити ті елементи культури, які зближують різні народи, і ті, які роблять їх несхожими один на одного. Адже і вони мають казки в яких є сюжети подібні до казки "Попелюшка". Так, гідно з однією індійськоюказкою ”Царівна блага доля”, дівчина Содева Баї також втрачає туфельку, але тут і закінчується схожість казки з Попелюшкою; бо не фея дала туфелькибідній дівчині, а багатий король наказав зробити ці туфельки за великі гроші для своєї дочки, СодевиБаї. Содева Баї втрачає свою туфельку не як Попелюшка, тікаючи, а прогулюючись. Королівські глашатіоголошують всюди, що той, хто знайде туфельку, отримає багату винагороду. (Тут не йдеться про знаходження дівчини, яка втратила туфельку). Один принц чує це оголошення і приносить знайдену ним туфельку. І звичайно що вони одружилися.

Противники гіпотези індійського походження образу Попелюшки стверджують, що в Індії взагалі не існувало взуття, а всі ходили босоніж. Проте, один із захисників цієї гіпотези, Коскен, каже, що туфлі фігурували вже в багатьох стародавніх індійських оповіданнях і були частиною релігійних церемоній. Одне з таких оповідань “Сувернадеві” говорить наступне: "Принцеса Сувернадеві вийшла заміж за принца Чітрасекхару після того, як він звільнив її з полону, в якому тримав її один велетень. Одного разу Сувернадеві упускає свою туфельку в озеро, її виловлює рибалка, і продає її одному торговцеві, який і підносить туфельку в дар королю Уграбаху. Король, побачивши туфельку, заочно закохався в її господиню і обіцяє хорошу винагороду тому, хто приведе йому цю дівчину. Одна стара береться за справу, знаходить Сувернадеві і входить в її довіру. Вона псує талісман, що охороняє життя принца Чітрасекхари. Сувернадеві, бачачи свого чоловіка мертвим, погоджується піти до Уграбаха в надії помститися тому за смерть чоловіка. Вона тягне час і відмовляється вийти заміж за Уграбаха. Тим часом брат Чітрасекхари, попереджений про біду, повертає життя братові, звільняє Сувернадеві і карає короля Уграбаха".

У цих двох казках принци ніколи не бачили тих, кому належить туфелька і закохуються в дівчат, судячи про їх красу по красі туфельки.

Є ще одна цікава казка яка називається "Царевич-риба". За своїм змістом вона частково нагадує Східно-азіатські казки про бідну дівчину яка жила з мачухою, а потім їх пощастило вийти заміж за принца, в цій казці він був зачарований. Але після весілля пасербиці мачуха не заспокоїлася, і знову їй напакостила. Але як завжди казка має щасливий кінець і завершується так: "І молода пара повернулася додому, де жили довгі роки в мирі і повному щасті, як тільки можуть бути щасливі смертні".

Ще одним прикладом покарання за порушену заборону може служити казка "Зла мачуха" (J. Hinton Knowles, Folk-Tales of Kashmir, The Wicked Stepmother) держави Кашмір. У цій казці матір’ю Попелюшки є перша дружина брахмана. Йдучи з дому, брахман настійно просить дружину не їсти нічого до його повернення. В іншому випадку вона перетвориться на козу. Якщо ж він сам покуштує їжі поза домом, то обернеться тигром.

Не послухавшись заповіту чоловіка, дружина пробує їжу в його відсутність і перетворюється на козу. Її колишній чоловік одружується знову. У цій версії казки у Попелюшки є ще брати і сестри, яких і виручає чарівна коза до того моменту, покизла мачуха не виявляє їх помічника. Після цього нова дружина, прикинувшись хворою, велить лікарю сказати, що врятувати її може тільки козяче м'ясо. Лікар покірно виконує її веління. У брахмана в цей час не було грошей на іншу козу, тому сумна доля осягає його колишню дружину. Але діти завдяки матері-козі залишаються ситими. Так трапилося, що Попелюшка втратила купаючись кільце з носа. Воно долею випадку потрапило до шейха, який потім на ній одружився.

З трьох версій, записаних в Індії, дві були записані в 1870 році, а одна - в 1891-му. Інші версії не давніші Середніх віків. Таким чином, можемо сказати, хоч і сюжети з черевичками в індійських казках присутні, але все ж сама історія Попелюшки не є індійського походження.

Але не зважаючи на ніщо, можна сказати, що вишукані стародавні мініатюри, створені майстерними живописцями кілька століть тому, нітрохи не застаріли. Вони як не можна більш органічно доповнюють текст; розповідають про природу і культуру Індії, про побут і звичаї її жителів, допомагаючи читачеві зануритися в атмосферу чудових індійських казок.

Мандрівка в казку

Частина 10.

Ну щож ще давайте перенесемося на мить до Туреччини. Адже виявляється, що Попелюшка свій слід залишила і там.

У фольклорній спадщині Туреччини казка займає провідне місце. Сюжети турецьких казок надзвичайно різноманітні, зустрічаються у фольклорній і літературній традиції не тільки народів Сходу, але і Заходу. Різноманіття сюжетів, використовуваних турецькою казкою, швидше за все, пояснюється географічним положенням Туреччини і її роллю як перехрестя цивілізацій, а також тісними контактами турків зі слов'янськими та іншими народамиі з-за їх активних кочових пересувань по Середній Азії.

На думку Смирнова, саме з цієї причини у турків не було достатньо часу для формування власних міфологічних уявлень, і це корінним чином позначилося на всій турецької казці і, перш за все, на її системі персонажів.

Тому серед розмаїття турецбьких казок зустрічається кілька, які за своїм сюжетом чимось нагадують казкуПопелюшка, серед них казка "Золота туфелька" та казка “Пасербиця”.

В казці “Золота туфелька” йдеться про те що батько овдовів і згодлом привів вдім другу жінку, яка мала камяне серце. Хоч батько і оберігав свою кровинучку, та мачуха не давала дівчині перепочити, змушувала тягати всяку ношу, по кручах ганяла, в решеті з джерела воду носити посилала. Але була в дівчини жовта корова, яка їй в усьому допомагала і годувала молоком і медом коли дівчина була у проголоді.

Одного разу дівчина пасла корову і пряла нитки, як звіявся вітер і відніс клубок ниток до стааренької бабусі, яка була чаклункою і все знала про біджну дівчину. Вона запропонувала їй омити обличчя в струменях які випустила зі своїх рук. Від чого вона стала такою красивою, що коли побачила її мачуха і батько, то мало не попадали від подиву. Спочатку батько її висварив, але жовта корова заступилася за неї, сказавши: “О жорстокосерді мучителі, як тільки може ваш язик паплюжити сироту!”

Тоді мачуха відправила свою дочку до старенької, але коли та повернулася, то замість краси отримала такий вигляд що просто ховайся. У неї ні брів не залишилося, ні вій, а обличчя все в червоних ранах, ніби подряпав хтось…

Зі злості мачуха вирішила зарізати корову, бо наче б то вона винна у тому що її донька така страшна стала.

Коли прийшов мясник, то не зміг цього зробити, бо корова була чарівна і ніж її не брав.

Тоді з пересердя мачуха замкнула дівчину і корову в хдіві і давала їй лиш скоринку хліба, дівчина розмочувала її своїми сльозами і годувала корову, а корова давала їй меді і молоко.

Одного разу в палаці вудбувалося весілля і мачуха пішла зі своєю дочкою, замотавши її в хустку, щоб ніхто не розгледів її “краси”.

Тоді коли вони пішли, мачуха випустила серітку з хліва. Далі жовта корова допомогла їй отримати чудовий одяг і також відвідати весілля. А коли переходила вона через площу, сталося так, що одна її туфелька впала в басейн. Хіба спустишся у воду, хіба дістанеш з води?.. Посумувала вона, але переконала себе, що це до добра, і заспокоїлася.

Якось одного разу син падишаха пішов напоїти свого коня, але скільки не намагався пригнути йому морду до води, кіньніяк не пив. Кінь, нагостривши вуха, вперто задкував назад. Нічого не розуміючи, шахзаде нахилився і бачить, на дні басейну блищитьщось... Тут він вийняв з води туфельку, прикрашену дорогоцінним камінням, таку чудову, що не було, та й не буде ніколи рівною їй на світі. Побічивши туфельку принц закохався у її власницю навіть не бачучи її.

Дівчину почали розшукувати по всій країні. І от прийшли до будинку її батьтка.

Мачуха вирвала туфлю з рук білих євнухів, спершу на свою ногу приміряла, нічого не вийшло; потім хотіла натягнути її на ногу своєї дочки, але туфелька і не думала налазити. Євнухи, не знайшовши тієї, яку шукали, зібралися було вже піти в інший будинок, як одна з сусідок і каже:

- Поважний, та не облізе золото, якщо сирітка теж приміряє туфлю. Хіба вона не дочка цього будинку?

Тут мачуха, насупивши брови, накинулася на неї:

- Хай пробачить тебе Аллах, сусідка, що ти говориш? Нічого в ній немає дівочого, стоїть вона, притулившись до дверей хліва, ніби погана мітла.

Тоді євнухи наказали привести дівчину, щоб і вона приміряла туфельку. Виявилося що вона на неї як лита.

Все це добре, але хіба могла перенести мачуха таке ?

Вирішила вона все-таки відправити до палацу замість сирітки свою дочку. Адже відомо, злодій замітає свої сліди, ще до того, як виявлять крадіжку…

Але підміну виявили і все ж таки дівчина потрапила в палац до принца.

Сорок днів і сорок ночей грали весілля, так весело було, що люди довго про неї не могли забути. Сирітка і син падишаха досягли всього, чого бажали. А ми підемо далі. З неба ще три яблука впало: всідля сиріт, які не посміхаються.

А от в казці “Пасербиця”, що дівчинка залишилась з батьком, потім він одружився, сподіваючись полегшити собі життя і дитині, але як завжди виявилося, що друга дружина була гірше за змію. Постійно з дівчини знущалася. Аж якось і каже жінка чоловікові:

— Або забери свою дочку з-перед моїх очей, або йди геть від мене! Не мав сили чоловік відмовитись від молодої дружини та й подумав: «Заведу кудись дитину і віддам абикому».

І от одеого дня батько взяв дівчину і пішов з нею з дому.

Балакаючи, дісталися вони на вершину гори та й сіли відпочити. А тоді батько відійшов трохи поодаль, підвісив на гілці два сухенькі гарбузці, а сам утік.

Залишилась дівчина сама самісінька.

Довго йшла чи ні, горами чи долами, пила водицю з джерельця, співом соловейка тішила серце, зітхала, стогнала, аж застав її вечір в дорозі. Полізла дівчинка на дерево, що стояло над струмком, аби там переночувати.

Коли це удосвіта вийшов полювати падишахів син: бродив він лісами й горами та й натрапив на струмок.

Там він і побачив дівчину.

Юнак приводить дівчину в палац, розповідає про все батькові й просить, аби їх заручили.

Шах як побачив, яка вона гарна, одразу ж обручив молодят.

Сорок днів та сорок ночей святкують весілля, й шахзаде тепер щасливий чоловік.

Але дівчина затужида за батьком і за домом і попросилася поогостювати в свого батька.

Шахзаде й відповідає:

— Я радий догодити! Хай буде так, як тобі забаглося.

Тоді лаштують військо, падишах наказує головному візиру йти на чолі походу, й дочка з дітьми їде до свого батька.

А візир, як тільки побачив дружину шахзаде, одразу ж закохався в неї.

Настає ніч. Коли всі поснули, він потихеньку виходить із свого намету й поспішає до неї.

Жінка одразу ж прокинулася. Дивиться — візир! Він хотів її до дівчини підійти погрожуючи кінжалом, та вона його перехетрила і втекла.

— От поганка, втекла-таки,— говорить він і йде до себе в намет.

Удосвіта варта заграла в сурми, піднімає військо, питаються візира, хто має намети складати, а хто вояків шикувати.

— Ідіть розбудіть дружину шахзаде,— посилає візир вартового.

Той іде, підходить до шатра, прислуховується, а потім повертається назад і доповідає, що в шатрі тиша.

Візир іде туди, ніби йому нічого не відомо. Зазирає в шатро, і всі бачать, що діти повбивані, а матері немає.

Тоді візир і каже:

— Що ти тут робитимеш? Адже вона дикунка. З гір прийшла, в гори й пішла.

Як почув принц що трапилося, то так плакав і голосив, що не міг зупинитися.

Вона, втікши од візира, до самісінького ранку йшла дорогою, аж поки прибилася на вершину якоїсь гори. Але так стомилася, що одразу ж заснула.

І сниться їй, що хтось каже:

— Не плач, дитино моя! Там, де поховані твої діти, зараз нікого немає. Іди туди, викопай їх із землі, віднеси до річки, обмий водою, й діти твої оживуть.

Ось вона встає і йде туди, де стояло шатро, аж там нікого вже немає. Тоді вона знайшла те місце, де поховали її дітей, й зробила все так, як її навчено вві сні.

І коли вона дітей обмила, вони ожили й почали просити хліба.

Потім вона пішла до матері Дева. Та їй допомогла дівши їй і дітям попоїсти.

Тоді вона зустріла пастуха, який її прихистив разом з дітьми.

І ось пастух пасе череду, а жінки пораються в садку. Колишня дружина шахзаде виростила сім кущів троянд і кожному з них дала ім’я одного зі своїх хлоп’ят. І заквітли ці кущі небаченої краси трояндами. Почали оті квіти продавати в усіх містах та країнах. Якось завезли квіти в те місто, де саме блукав шахзаде. Як побачив він квіти, та ще й почув, що називаються вони так, як семеро його синів, одразу ж подумав: «Це ж їх виростила моя дружина!»

Розпитує він у квіткарок, де вони беруть такі троянди, а ті й відповідають, що такі квіти ростуть лише в садку такого-то падишаха.

Шахзаде швидше їде в те місто й починає бродити довкола падишахового саду. А його дружина дала кожному з синів по троянді, названій його іменем, і випустила побавитися на вулицю. Батько одразу ж упізнав своїх дітей. Він узяв у одного хлопчика троянду, поцілував його й дав свій перстень. Той і побіг до матері.

На другий день, коли діти бавилися перед ворітьми, знову прийшов шахзаде. Хлопчик побачив його і покликав у сад.

Шахзаде входить у сад, дивиться — його дружина поливає квіти. Вони пригорнулися одне до одного, й сердешна жінка розповіла йому всю свою пригоду.

Шахзаде забирає дружину й дітей та й везе додому. Коли він розповів усе своєму батькові, падишах наказав покарати візира.

А потім вони сорок днів і сорок ночей святкували своє повернення.

Хочу також зазначити, що ці дві казки є надзвичайно цікавими ще й тим, щов них є багато притаманних турецькій культуріколоритних висловів і зворотів. Читаючи які ніби наповнюєшся свіжою джерельною водою.

Мандрівка в казку

Частина  11.

Ну що ж сьогодні на казковій машині часу вирушаємо у Європу. А саме у Францію. Туди, звідки, на думку багатьох, і походить казка про Попедюшку.

Вважають, що саме переказ казки про Родописзгодом ставосновою європейської народної казки французького казкаряШарля Перро. Якийбув письменником, поетом і критиком, основоположникомжанру літературної казки. Є автором дуже популярних і всесвітньо відомих казок — "Спляча красуня", "Кіт у чоботях", "Червона шапочка", "Синя Борода", "Осляча Шкіра", "Cendrillon ou la Petite Pantoufle de verre", "Попелюшка, або туфелька облямована хутром" (згодом вона стала кришталевим черевичком), які увійшли до збірки "Казки матінки Гуски, або ж історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками" (1695).

Цікавим є той факт, що "Казки матінки Гуски..." перевидавалися щороку під іменем ПʼєраПерро д'Арманкура (молодший син Шарля Перро), але з 1724 р автором почали вказувати тільки Шарля Перро.

Деякі версії давніх казок Шарля Перо вплинули на німецьких казкарів братів Грімм, які представили свої власні версії більш ніж сто років потому. Але про це буде згодом.

До речі, побутує думка, що класична казка про Попелюшку, яка втратила кришталеву туфельку, відома нам завдяки адаптації французького письменника і поета Шарля Перро і його сина П'єра Перро. Побутує така думка, що спочатку син написавказку в прозі, а батькопереписав її як віршований варіант.

Сергій Бойко присвятив вивченню цього феномена цілу книгу: "Чарівна країна П'єра і Шарля Перро". Хоча Бойко вважає, що початкове авторство належить Шарлю Перро, проте він складав казки виключно у віршованій формі. Сучасний прозаїчний вид вони знайшли завдяки старанням сина П'єра. Тому можна говорити, що батько і син є рівноправними співавторами творів. Можливо син написав прозу, а батько у віршованій формі дописав повчальні висновкиказки.

Але можливо саме тому, з версієюказкиШарля Перро вийшла така цікава історія, де в одній версії перекладу казки, Попелюшка одягає черевички облямовані хутром, а в іншій версії вона має кришталеві черевички.

Починаючи з XIX століття матеріал, з якого були зроблені черевички Попелюшки, став предметом безперервних суперечок, оскільки у французькій мові слово "скло" (фр. Verre) вимовляється так само, як назва хутра особливого вироблення "фр. Vair " (шкурки зшивалися, утворюючи чергування забарвлення спини і черевця хутрового звіра, зазвичай білки.

Першим на можливість подібної помилки Перро вказав Оноре де Бальзак: У XV і XVI століттях торгівля хутром переживала епоху свого розквіту. Добувати хутро було тоді справою нелегкою: доводилося робити довгі і небезпечні подорожі в північні країни; в наслідок цього хутра цінувалися надзвичайно дорого. В ті часи, так само як і тепер, високі ціни тільки підвищували попит: адже марнославство не знає меж. У Франції, а так само і в інших країнах носіння хутра було визначено королівським указом як привілей знаті, і це пояснює, чому горностай так часто фігурує на старовинних гербах; деякі рідкісні хутра, як, наприклад, vair, який, поза всяким сумнівом, є не що інше, як королівський соболь, мали право носити лише тільки королі, герцоги і вельможі, що займали певні посади. Розрізняли vair, що складається з дрібних, і vair, що складається з великих шкурок; слово це вже років сто як вийшло з ужитку і до такої міри забулося усіма, що навіть в незліченних перевиданнях "Казок" Перро про знамениту туфельку Попелюшки, яка спочатку була, мабуть, з дрібного vair, в даний час йдеться, що вона кришталева (verre).

Надалі ця версія стала поширеною, однак далеко не всі поділяли подібну точку зору. Наприклад, у творі Анатоля Франса "Книга мого друга" (глава "Розмова про чарівніказки") між героями відбувається наступний діалог:

Лаура. Адже неправильно говорять, що у Попелюшки були кришталеві черевички. Неможливо уявити собі черевички, зроблені з того ж матеріалу, що і графин. Черевички, облямованібілячим хутром, більш прийнятні, але все-таки не дуже дотепно в такому взутті вивозити дівчину на бал. У хутряних черевичках ніжки Попелюшки були б схожі на волохаті голубині лапки. Треба бути безглуздимвід танців, щоб танцювати в хутряних черевичках. Але всі дівчата такі: навіть якби в них були свинцеві підметки, кони все одно б тагцювали.

Раймонд. Кузіна, я ж попереджав: остерігайтеся здорового глузду. Попелюшка була взута не в хутряні, а в кришталеві черевички, прозорі, як скло Сен-Гобена, як вода зджерела, як гірський кришталь. Ви ж знаєте, що у неї були чарівні туфельки, а цим сказано все.

Зазначалося також, що навіть якщо в народному варіанті казки туфельки були не з скла, то цей образ міг з'явитися в казці не в результаті помилки (автора або видавців), оскільки Перро міг створити образ скляних туфельок цілком свідомо.

Наприклад, письменник Клод Метра зазначав на символічне значення скла: "Скло вибрано зовсім не випадково. Тут є щось подібне ідеї світлоносноїпрозорості, яка є протилежністю брудноїособи на початку казки. У той же час скло створюється вогнем, це природна речовина, яке повністю перетворюється завдяки попелу ... і в якійсь мірі, це скло може бути символом того, що людська істота може, як сам Бог, створювати світ, який є одночасно світом світла і прозорості. В кінці історії Попелюшка, наречена попелу, стає нареченою Сонця".

Французький письменник Еміль Дешанель теж припускав, що образ скляних туфельок був створений автором не помилково, а для посилення "чарівності" казки:

Піти на бал, танцювати, взутою в скло! Саме те, що це неможливо, особливо вражає уяву і здається чарівним ... І можливо, Перро пішов на це свідомо.

Поль Деларю також був прихильником версії про скляні, а не кришталевічеревички:

З символічної точки зору, на противагу прозового підходу, скло підходить ідеально. Скло є поширеним символом невинності. Воно крихке, і його можна розбити лише один раз.

Англійські фольклористи Іона і Пітер Опі міркували наступним чином:

Дуже часто черевички були зшиті з шовку або іншої тканини, і коли Перро почув казку, цілком можливо, що в ній черевички були зроблені з різнокольорового хутра (vair) ... а не зі скла (verre). Однак його геніальність проявилася в тому, що він побачив, наскільки більш вражаючими можуть бути скляні черевички, тобто черевички, які не можуть розтягуватися, і можна бачити, наскільки точно нога підходить до черевичка.

Психолог Бруно Беттельгейм дотримувався схожої точки зору: "Оскільки у французькій мові слово vair (яке позначає різнокольоровий хутро) вимовляється так само, як слово verre (скло), то вважалося, що Перро помилково переплутав хутро і скло, і в результаті хутряна туфелька перетворилася в скляну ... але безсумнівно скляна туфелька є свідомим вигадкою Перро".

Вказується також, що скляні туфельки носять героїні казок, імовірно створених до появи книги Перро, причому в тих країнах, де немає омонімів, через які можливо переплутати хутро і скло. Наприклад, в шотландській казці, яка видається більш давньою, ніж версія Перро, чарівнечорнеягня дарує дівчині скляні туфельки. В ірландських казках також згадуються скляні туфельки.

Мабуть ця казка окутана стількома різними фактами і розмаїттям, тому що Шарлю Перро довелося чимало попрацювати над казкою "Попелюшка". Він знав і любив схожу казку з книги Базіле "Пентамерон". Він завжди захоплювався нею і тому, коли прочитав варіант, записаний П'єром, відразу вирішив використовувати французьку версію "Попелюшки", в якій відобразилися народні традиції Франції.

В цілому, як вважає Марк Соріано, казка, записана П'єром, не зазнала істотних виправлень, і Шарль лише злегка переробив її. Але це "злегка " означало мистецтво великого майстра.

Автор дбайливо зберіг сюжетну лінію, зберіг і туфельки, і бал, і сам ритм розповіді. Але при найближчому розгляді, виявляється, що простота і безвихідь розповіді досягаються дуже майстерно. Перед нами або надзвичайний "художній інстинкт" автора, або дуже великий досвід письменницької майстерності, а найбільш ймовірно — і те і інше.

Най захоплюючий момент казки, без сумніву, стосується балу. За всіма народними версіями, героїня три рази їде на бал до принца. Автор зберігає традиційний ритм, але в той же час прагне уникнути монотонності повторення однієї і тієї ж сцени. І досягає цього виключно вміло. Він прибирає третій бал, що змушує Попелюшку втрачати туфельку на другому. Але сцена першого балу представлена два рази. Перший раз-очима Попелюшки, другий-злих сестер.

Насправді ж розказано тільки про один бал, але з спритним дзеркальним ефектом: розповідь дано в три або чотири прийоми, так що читачеві видається, що й інші бали описані дуже докладно.

Шарль Перро критично ставиться до фольклору. Він сміливо прибирає з народної казки ті епізоди, які її не прикрашають. Так, наприклад, він виключив сцену, в якій героїня кидає сіль у вогонь, коли вичісує з голови вошей (ця деталь народної казки повинна була йому бути відома). Виявилися виключені деякі чарівні речі, наприклад, два плоди, які в різних версіях містять чудові сукні для феї, або три "дивних жителя" — мітла, ганчірка і совок. Натомість автор додав у казку чари: миші у нього чудесним чином перетворюються на коней, Щур - на кучера, ящірки — на лакеїв тощо.

Перро вводить в казку легкий гумор. Чарівна фея діє за певними правилами, які є досить прості, ясні і очевидні, і Попелюшка їх легко вгадує та підіграє хрещеній матері:

"Так як вона задумалася, з чого б зробити кучера, Попелюшка сказала:" піду подивлюся, чи немає в пастці щура?"- Ти права, піди подивися, - сказала хрещена мати".

Марк Соріано пише: "у чарівному світі цілком можуть існувати кришталеві туфельки. В оригінальному виданні була саме кришталева туфелька, і насилу можна допустити, що помилка повторилася три рази в тексті і один раз в назві... справді, ця кришталева туфелька, ідея якої, мабуть, належить саме Шарлю Перро, — дуже тонкий, вишуканий винахід. Вона дозволяє у всій казці відчувати атмосферу легкої іронії".

Марк Соріано дуже тонко зумів знайти ті місця в казці, де відчувається присутність обох авторів — і Сина, і батька.

Тон казки "Попелюшка" особливий — пише він. - Здебільшого він єдиний, щільний, швидкий, прямий. Можна уявити собі, що це розповідь обдарованої дитини, який йде прямо за фактами і знаходить найхарактерніші риси, які беруть його за душу. Наприклад: "вона спала на горищі, на старому солом'яному мішку, в той час як сестри спали в красивих кімнатах".

Іноді ж тон змінюється: можна сказати, що це інший голос, голос дорослої людини, у якоївеликий досвід і якане нехтує, наприклад, тим, щоб пустити особливу стрілу проти жінок: "Всі дами дуже уважно розглядали зачіску і сукню, щоб назавтра зробити собі такі ж". Це вже голос того, хто написав ці повчальні історії".

Але мені, все ж таки більше подобається версія з черевичками облямованими хутром, бо вважаю, що народна версія є більш доречною ніж авторська.

До речі у Шарля Перро є ще одна казка яка називається "Осляча шкура". В якій іде мова про те, що королева занедужала і перед смертю попросила свого чоловіка пообіцяти, що він одружиться вдруге тільки тоді, коли відшукає лише таку, яка буде гарнішою і кращою за неї. Після невдалих пошуків нареченої, король вирішує взяти шлюб зі своєю дочкою (в деяких версіях королівською вихованкою). Принцеса не хоче ставати дружиною старого короля і своєї хрещеної феї Бузку ставить королю такі умови: три сукні (одну — блакитну як неба, другу — срібну як місяць, третю — блискучу як сонце) і шкуру його улюбленого осла, на підстилку якого щоранку знаходять золото. Одягнувши шкуру, налякана принцеса вирішує втікати з палацу: за нею їде під землею чарівна скриня з сукнями й прикрасами.

Принцеса наймається робітницею до будинку, який стояв на краю великого міста, де її за неоковирний вигляд називають Ослячою Шкурою. Одного дня, принц зазирнув у замкову щілину і закохався у гарно вбрану принцесу, яка на свято приміряла одну зі своїх суконь. Невдовзі він наказує Ослячій шкурі спекти йому пиріг, а також усім дівчатам королівства приміряти каблучку зі смарагдовим самоцвітом, яку він знайшов у пирозі. Кому каблучка буде до руки, та і стане його нареченою. Ослячій шкурі, яка вдягнула одну зі своїх суконь, підходить на пальчик знайдена принцом каблучка і вона стає його дружиною.

PS.Ну що скажите? Ви про це знали?

Мандрівка в казку

Частина 12.

Продовжуємо мандрувати Францією. Виявляється про цей сюжет рисали не лише чоловіки, а також і жінки. І однією з них є французькаписьменниця і поетеса Марі-Жанни Лерітьє де Віллодон відома як автор безлічі коротких віршів-буриме і декількох казок, які вона опублікувала на початку своєї кар'єри. Хоча вона написала і не так багато творів, але свої казки оприлюднила за рік до знаменитого збірника Перро "Казки матінки Гуски", який зіграв переломну роль у становленні та визнанні казки як жанру. А згадуємо ми про неї тому, що вона написала казку, яка називаться "Тямуща принцеса, або Пригоди Вострушки". Сюжет цієї казки дещо подібний до казки Попелюшка.

У казці йдеться про те, що уодного короля було три дочки: Разиня, Бовтушкаі, молодшенька, Вострушка, королева ж недавно померла. Надумав король відправитися в хрестовий похід в Палестину, владнав він всі невідкладні справи, принцесам у феї замовив по чарівній кришталевійпрядці— якіповиннібулизламатися, якщо раптом принцеса, яка володіла нею зробить негідний вчинок — і, на час своєї відсутності, постановив посадити дочок в найвищу вежу. Але казка не була б казкою, якби принц сусіднього королівства, на прізвисько Хитра голова, не задумав би в ту вежу проникнути...

У преамбулі казка адресується графині Де Мурат, подрузі Лерітьє де Віллодон. У тексті твору авторка згадує, що це відома казка, вона була почута нею в дитинстві від нянечки і за переказами походить зі сказань трубадурів або провансальських казкарів. За іншими джерелами сюжет запозичений від однієї з історій Пентамерона Дж. Базіле.

Мандрівка в казку

 Частина 13.

Успіх книги Перро породив у Франції справжню моду на казки, і вже через рік після "Матінки Гуски" вийшли друком "Казки фей" (або "Феєніказки" - по суті, це те ж саме, що "чарівні") мадам д'Онуа. У певному сенсі її можна назвати попередницею Перро - "Острів Відради" д'Онуа (1651-1705) прийнято вважати першою літературною казкою французької літератури Нового часу. Втім, аж до XIX століття письменниця була відома в першу чергу як автор мемуарів і новел про вимушене перебування в Іспанії, куди їй довелося втекти в 1669 році.

Казки д'Онуа - плід французької салонної культури: в них безліч відсилань до галантної і пасторальної літератури, збірників італійських новел, Мольєру, лицарських романів. Написані тексти досить химерною мовою, нарочито інфантилізовані і сповнені перебільшень, хоча для дитячої аудиторії вони не призначалися.

ЇЇ казки довші, ніж у Шарля Перро, композиція їх складніша, деякі з них нагадуютьромани. При цьому, подібно доказок Перро та інших сучасників, вони забезпечені віршованими моралями. На сьогоднішній день цей чудовий збірник майже забутий, а в ньому багато цікавого. Наприклад, казка "Вострушка-Золянка" (Finette Cendron),сюжет якої нагадує частково казку "Попелюшка" та дуже подібна до казки Марі-Жанни Лерітьє де Віллодон "Тямуща принцеса, або Пригоди Вострушки", десама назва уже говорить за себе.

У казці "Вострушка-Золянка" добра фея служить героїні, але після того, як на початку історії вона їй допомогла, Вострушка-Золянка не слідує її порадам, що дуже ображає фею. Через це в другій частині казки Вострушка змушена працювати при її незначній підтримці.

Мандрівка в казку

Частина 14.

Отже, як я уже згадувала вище про "Попелюшку" також писали німецькі казкарі.

Всім відомо що "Попелюшка" "Aschenputtel"казка Якоба і Вільгельма Грімм (1785-1863 і 1786-1859) у збірці "Діти і домашні казки""Kinder-und Hausmärchen" яка була видана на різдво в 1812. Вцій версії казкимова йде про те, що убагатія помирає дружина. Перед смертю вона наказує дочку бути доброю і Господь тобі завжди допоможе, а я буду дивитися на тебе з неба і завжди буду біля тебе. Дочка кожен день ходить до матері на могилу і плаче, а наказ матері виконує. Настає зима, потім весна, і багач бере за дружини іншу жінку. У мачухи дві дочки - злі, але дурні. Вони відбирають у дочки багатія красиві сукні і виганяють її жити на кухню. Крім того, дівчина тепер з ранку до вечора виконує найчорнішу і важчу роботу, а спить в попелі, тому її називають Попелюшкою. Зведені сестри знущаються над Попелюшкою, наприклад, висипають горох і лінзи в попіл. Батько їде на ярмарок і запитує, що привезти дочці і падчеркам. Падчерки просять дорогих суконь і дорогоцінного каміння, а Попелюшка - гілку, яка на зворотному шляху перша зачепить його за шапку. Привезену гілку ліщини Попелюшка садить на могилі матері і поливає сльозами. Виростає красиве дерево.

Попелюшка тричі на день приходила до дерева, плакала і молилася; і кожен раз прилітала на дерево біла пташка. І коли Попелюшка їй висловлювала якесь бажання, пташка скидала їй те, про що вона просила.

В цій казці мачуха намагалася видати своїдочкиза принца, а для цього відрізала однійдоньці п'яту, інший - пальці (щоб ті втиснули величезні ступні в малесенький черевичок). Правда, це не допомогло, бопташки нашептали принцу: "Подивися на закривавлені ноги!". І звичайно що принц обрав Попелюшку.

Але виявляється в цій збірці є ще одна цікава казка, яка називається "Allerleirauh" "Строката шкірка" 1825 -1843. В цій казці йдеться про те, що у короля була донька, яка залишилась сиротою, але вона була така гарна що батько король закохався в неї івирішив на ній одружитися. Але дівчина всіма правдами і не правдами намагалася піти від нього, але перед тим випросивши в нього три плаття, золоте веретено і прядочку, а також золотий перстень. Потім накинула на себе накидку зі шкурок, обмастила себе сажею і втекла. В кінці вона зустріла свого принца і вийшла за нього заміж. Варто зазначити, що ця казка за сюжетом дещосхожа на казку "Осляча шкура" Шарля Перро.

Мандрівка в казку

Частина 15

Ну що ж мандруємо далі Німеччиною.

Отже, щеодним з таких німецьких казкарів, які писали про Попелюшку єЛюдвіґ Бехштайн (1801-1860) (Ludwig Bechstein). Виявляється що в нього є казка під назвою "Aschenbrödel" "Попелюшка" (Булочка з попелу) 1845, у збірці "Німецька книга казок""Deutsches Märchenbuch".

Ця казка за своїм змістом дуже схожа до казки Братів Грімм, але має дещо інакше закінчення.

Тобто,коли прийшов час весілля справляти, з'явилися і віроломні сестри - хотіли до неї прилеститися і розділити з нею її щастя. І коли весільний хід вирушивдо церкви, старша виявилася по праву руку від нареченої, а молодша зліва; і виклювали голуби кожнійз них по оку. А потім, коли поверталися назад з церкви, йшла старша по ліву руку, а молодша поправу; і виклювали голуби кожнійз них ще по оку. Так були вони покарані за злобу свою і лукавство на все своє життя сліпотою.

Хочу сказати, що цю казку часто видають за казку Братів Грімм. Хоча їх казка відрізняється своїм закінченням. В їх казці сестри все ж таки залишаються зрячими.

Як я уже зазначала, в цього автора є ще одна казка, яка називається"Aschenpüster mit dem Wünschelgerte" ("Замарашказ чарівним прутиком", або інший переклад назви "Хлопчик замарашка і чарівна паличка"). Цією казкою розпочинається його знаменита збірка "Neues deutsches Märchenbuch" (Нова книга німецькихказок) 1856р. Ця казка за змістом дуже подібна до вже нам відомих казок "Allerleirauh" "Строката шкірка" Братів Грімм та на казку Шарля Перро "Осляча шкура", хоча певним чином відрізняється.

В цій казці йде мова про те, що був чоловік вдівець який мав дуже гарну дочку. Він так її любив, що заради неї був готовий на все. І донька любила батька, але вона була дуже вибаглива, постійно щось просила в батька. Дійшло до того що заради неї батько продав свою душу і своє життя і помер. Тоді дівчина вдягла плащ з воронячого пір я і пішла шукати свого щастя. Вона при собі мала чарівну паличку і три сукні, які подарував їй батько. Завдяки чарівній паличці вона потрапила в інше королівство де був чудовий принц. І вона там найнялася до нього на службу, як маленький хлопчик-кухарчук. В сусідньому королівстві був бал на який вона відпрошувалася у головного кухаря одягаючи свої чудові плаття. І щоб туди потрапити вона також використовувала чари своєї палички. Перетворюючи камінь на карету. В кінці казки принц дізнався що його кухарчук це і є та дівчина, в яку він закохався на балу. І на завершення казки він з нею одружився.

Кажуть, що перші казки ЛюдвіґаБехштайна у його першій збірці "Казки Тюрингії" багато в чому наслідували казки Йогана Музеуса.

Мандрівка в казку

Частина 16

Йоган Музеус (Johann Karl August Musäus) 1732-1787 який написав свою збірку казок під назвою "Volksmärchen der Deutschen"1782 "Народні казки німців". Досить цікавим є розділ "Die Bücher der Chronika der drei Schwestern" ("Книга життя трьохсестер"). У передмові до цієї збірки він писав, що не є автором цих казок, а лише їх записувачем, бо авторами є німецький народ, бо саме на німецькій землі вони народилися. Саме він можна сказати був першим німецьким казкарем.

В його збірці "Народні казки та легенди" є казка яка називається "Німфа джерела" або "Німфа колодязя", де досить докладно розповідається, що відбувається з батьком і з мачухою героїні, яка чимось нагадує Попелюшку.

Мандрівка в казку

Частина 17

Ернст Майєр (Ernst Meier) написав збірку"Німецькі народні казки з Швабії" Deutsche Volksmärchen aus Schwaben- Stutgsrt, 1852 в якій також була казка про Попелюшку під назвою "Aschendrittel" "Попелюшка" (Третина попелу).

В цій казці Попелюшка отримує чарівну паличку від Гнома який вистрибнув з криниці. Вона загадує лише добрі бажання і три рази відвідує бал, який організував молодий король, який бажав одружитися. Король закохався в Попелюшку, і щоб дізнатися звідки вона, наказав полити поріг смолою, в якій попелюшка загубила свій золотий черевичок. Її звідні сестри, які їй рідні по батькові і були молодші від неї, хотіли вийти заміж за короля, що одна відрубала собі палець, а інша п'яту. Але це не допомогло їм, бо король взяв за дружину Попелюшку.

Мандрівка в казку

Частина 18

В збірці ХристіанаШнеллера(Christian Schneller) "Казки та оповідання з Вельштіролу" (Märchen und Sagen aus Wälschtirol) 1867, також є казкаприсвяченаПопелюшці - Aschenbrödel "Попелюшка". Ця казка за своїм сюжетом дуже подібна до казки про "Хлопчика замарашку з чарівною паличкою". Відрізняється лише тим, що в батька було три доньки і він не помер, а залишився жити. А наймолодша донька попросила щоб батько дав їй меч, що він і зробив. Згодом дівчина подалася до міста в служниці до графині, в якої був дуже гарний син. І в кінці казки в золотому платті вона ввійшла в кімнату де лежав у ліжку хворий від кохання молодий граф, а поруч з ним стояла мати графиня, вони були здивовані і раді, що дівчина знайшлася іяк завжди, Попелюшка і молодий графодружилися.

Мандрівка в казку

Частина 19

Ще одна французька версія La pantoufle de Cendrillon, ou Suzanne aux coquelicots (1851)  “Пантофля Попелюшки, або Сюзанна з маками”, Арсен Хуссай (1815-1896).

Ви не повірите, але цю казку я також знайшла, вона написана лише на французькій мові. І, о диво, інтернет перекладач допоміг мені прочитати її зміст і зробити переклад.

В казці йдеться про те, що Фея Аврора забирає пантофлі після смерті Попелюшки, щоб принести користь молодій і красивій Сюзанні. Сюзанна, це бідна дівчина сирота яка жила разом зі своїм братом Рубіконом. Вона була дуже доброчесною і працьовитою. І от коли отримала пантофлі Попелюшки з нею почали відбуватися різні дива. Вона отримала в своєму дворі всіх тварин, яких тільки хотіла. Вона помандрувала на запряжених котах у карету з квітів по всьому світі. Але найбільше їй сподобалося в Єрусалимі біля Гробу Господнього. Вона також билася зі смертю ба зграєю розбійників, щоб звільнити свого друга Роберта. Також вона рік була королевою і її друг Роберт королем в одній далекій країні. Але ця роль її також не дуже вразила. І вона страшенно зраділа, коли знову повернулася в свою сільську хатинку. Потім вона все ж таки вийшла заміж за Роберта. Але на саме їх весілля знову прийшла смерть зі своєю бандою і Роберт разом з Рубіконом їх здолав. В кінці казки Фея Аврора хотіла забрати у Сюзанни пантофлі Попелюшки, щоб віддати їх іншій дівчині, для нових пригод. Але їй це не вдалося, бо пантофлі з'їли миші.

Отже в цій казці не йдеться про саму попелюшку, а лише про її чарівне взуття. Але це не робить казку менш цікавою і дивовижною. І образ дівчини Сюзанни за своїми характеристиками та рисами характеру дуже подібний до образу Попелюшки.

Мандрівка в казку

Частина 20

Автор Па́уль Ге́йзе (Paul Heyse) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1910 року  у збірці "Італійські народні казки" Italienische Volksmärchen 1914 також написав про Попелюшку, його казка так і називалася "Попелюшка" (Das Aschenbrödel).

В цій казці йдеться про те, що Попелюшка жила зі своїми батьками, мамою, татом і молодшою сестрою. Була дуже працьовитою дівчинкою і це дуже всіх влаштовувало. Одного разу, коли вона виганяла качок на воду та зустріла стареньку бабусю, яка дала їй чарівну пташку і батіг, які допомагали їй отримувати все необхідне для балу. Де вона зустріла свого судженого сина короля і в кінці з ним одружилася. При цьому батьки обдарували її різними скарбами і були такі добрі до неї, ніби завжди до неї так чудово ставилися.

Мандрівка в казку

Частина 21

Також хочу сказати про те, що дивним є той факт, що слов’янські діти добре знають Шарля Перро та братів Грімм, як авторів казки "Попелюшка", але погано знають легендарну чеську казкарку, збиральницю казок  Божену Нємцову. Самі чехи вважають її засновницею чеської літератури. Але, крім того, Нємцова варта більшої слави вже тому, що, на відміну від Перро і Грімм, не переробляла народні казки в повчальні історії з мораллю. Вона взагалі обробляла їх настільки мінімально, що сюжети або окремі фразочки викликали скандал — адже справа відбувалася в манірному дев’ятнадцятому столітті. Саме за версією казки "Про попелюшку" ("O Popelusce"), 1857 було створено фільм "Три горішки для попелюшки". В її збірці про Попелюшку є дві казки, друга має назву  "Три сестри".

Коротко обговоримо зміст кожної з казок.

В казці "Про попелюшку" ("O Popelusce") йде мова про дівчину яка жила з батьком і мачухою в якої була донька, зведене сестра Попелюшки.

В цій казці Попелюшці батько приніс гілочку з ліщиною, яка вдарила його по обличчю.  Потім ці ліщинові горішки потрапили в криницю і виявилися чарівними. Їх по одному діставала жабка з криниці і попелюшка отримувала прекрасні сукні, в яких ходила до церкви, де  познайомилася з молодим князем. Який щоб її впіймати полив на порозі церкви смолою, де вона і загубила свій золотий черевичок. Коли молодий князь в пошуках своєї коханої прийшов до них додому, то зла мачуха заховала Попелюшку під корито, а своїй дочці відрізала палець, лиш би та впхала ногу в золотий черевичок. Але півень прокукурікав і розповів князю, що дівчина не є справжньою панною і тоді молодий князь наказав привести іншу дочку. Тоді батько почав її розшукувати. І в дверях кімнати з'явилася славна панна, в золотому платті і князь впізнав і ній свою наречену. І коли вони сіли в карету, то дівчина поглянула на колодязь в якому була жабка, яка допомагала їй. А півень і інші пташки поїхали з Попелюшкою до палацу, також її батько разом з ними. А зла мачуха з донькою залишилися  покинутими і самотніми - без любові і без радості в покинутій хатині.

Казка "Три сестри" за своїм змістом дещо подібна до казки Па́уля Ге́йзе, бо в ній йде мова також про рідних сестер, які жили зі своїми батьками.  Правда тут їх аж три. І дві сестри старші, а Анушка наймолодша. І коли батько привіз донькам подарунки з базару, то найменші як обіцяв привіз (як і в попередній казці) горіхову гілочку на якій було три горішки. І коли ті горішки потрапили в криницю, їх витягнула жабка. І ці горішки перетворилися на чарівні. Розбивавши по черзі один за одним горішки, Анушка отримувала чудові сукні, в яких ходила не на бал, а до костьолу на службу Божу. Там в неї закохався чудовий юний князь. Який намагався дізнатися що це за чарівна панна. І для цього наказав біля костьолу розкидати купу ялинового гілля, в якому дівчина і загубила свій золотий черевичок. Як і в казці братів Грімм, сестри повідрізали собі одна палець а друга п'яту, але це їм не допомогло стати дружиною юного князя. Бо нею стала Попелюшка Анушка. А сестер вкусили змії, які вилізли з горішків які їм знову приніс батько. А молоді жили довго і щасливо.

Божена Нємцова дуже цікава письменниця, вона також має певне відношення до України, але думаю про неї варто буде поговорити окремо.

Також варто зазначити, що окрім вище описаних казок Божени Нємцової у чехів, також як і у сусідів словаків є кілька народних казок.  Це "Про синього пташка", "Горошок і Попелюшка", яка за своїм змістом суттєво відрізняється від Попелюшки, але є не менш цікавою.

Мандрівка в казку

Частина 22

Серед казок Естонії є також своя казка про Попелюшку. Її автором є Фрі́дріх Ра́йнгольд Кро́йцвальд Friedrich Reinhold Kreutzwald; естонський поет, письменник, фольклорист, просвітитель, лікар та громадський діяч. Основоположник естонської національної літератури.

Казка в збірці його казок так і називається "Попелюшка" Оригінальна назва цієї казки "Тіһка-Triinu".  Це історія про дівчину, яка рано втратила матір. Мачуха і її дочки не любили сироту. Одягали її в лахміття, з ранку до вечора змушували працювати в попелі і в порохах, за що дівчину і прозвали Попелюшкою.

В Естонській казці горобина, посаджена Попелюшкою на могилі матері, є її чарівним помічником, духом Матері, який дає їй поради і втішає. Потім відбувається несподівана поява на верхівці горобини маленької, з аршин зростом, жінки в золотому одязі з чарівною паличкою, яка допомагає їй надалі.

В Естонській казці королевич затіває пишне свято, і маленька жінка в золотому одязі допомагає Попелюшці туди потрапити: куряче яйце перетворюється на прекрасну карету, шість мишенят - в красивих золотистих коней, чорний жук - в кучера, а двох строкатих метеликів - в слуг. Старе плаття Попелюшки - в "ошатні одягу з шовку і оксамиту, розшиті золотом і сріблом, але найкрасивішим був золотий вінець, прикрашений дорогоцінними каменями, що сяяли, немов зірки на небі".

Також померла мама не залишила дочку і послала їй крім феї таких помічників, як півень та курочка. 

Тікаючи з королівського замку, вона загубила на порозі золоту туфельку.

Попелюшка Крейцвальда, завдяки лагідному серцю, яке не пам'ятало образ, щедро обдарувала своїх сестер.

Відмінною особливістю казки" Попелюшка " Ф. Р. Крейцвальда є іронія самого автора (На балу не потрібно показувати свідоцтво про народження, тому дорослі дівчата, яким більше 20 років, приїжджають теж). Також в казці згадується Країна Кунгла. "У кожного народу в епосі зустрічається поняття країни обітованої, країни справедливості. У естів країна називається Кунгла".

Мандвівка в казку

частина 23

"Кеті дерев'яне вбрання", 1888 " Katie Woodencloak ", "Кеті Дерев'яний Плащ" ("Kari Woodengown "), спочатку  в оригіналі " Kari Trestakk ". Це Норвезька казка, зібрана Пітером Крістеном Асб'єрнсеном і Йоргеном Мо в"Norske Folkeeventyr" ("популярні Норвезькі казки"). Ендрю Ленг включив її в "Червону Книгу Фей ". Також була перекладена Джорджом Веббом Дасентом.

Король, у якого була дочка, одружився з овдовілою королевою, у якої також була дочка. На жаль, королю довелося піти на війну, а мачуха жорстоко поводилася і морила свою падчерку голодом. Сірий Бик допоміг дитині, кажучи їй, що вона знайде ганчірку в його лівому вусі. Коли вона витягнула тканину і розстелила її, вона чарівним чином отримала все що бажала їсти. Коли королева виявила це, і якраз повернувся король, вона прикинулася хворою, а потім підкупила лікаря, щоб той сказав, що їй потрібно м'ясо сірого бика, щоб знову одужати. Боячись за життя Бика, принцеса розповіла йому про план мачухи. Бик вирішив, що вони повинні тікати разом. Вони пройшли через ліс з мідних дерев, і хоча Бик сказав їй не ламати гілки, вона обірвала один листочок. Побачивши це, Бик велів принцесі берегти листок і ні за яких обставин не втратити його. Бик і принцеса натрапили на троля, який голосно ричав, бо вони торкаються його дерева. Потім троль побився з Биком. Бик переміг, хоча був серйозно поранений, і принцесі довелося вилікувати його рогом мазі, який троль носив на його шиї. Те ж саме сталося зі срібним деревом і золотим, і незабаром принцеса отримала срібний листок і золоте яблуко разом з мідним листочком. Принцеса і Бик продовжували шлях, поки не натрапили на замок. Бик дав їй дерев'яний плащ і сказав, щоб вона попросилася в замку попрацювати як "Кеті Дерев'яне вбрання". Однак спочатку вона повинна відрізати бику голову, здерти з нього шкіру і покласти шкіру в скелі разом з листям і яблуком. Якщо їй що-небудь знадобиться, Бик велів принцесі постукати по скелі. Хоча спочатку принцеса відмовилася вбити Бика, врешті-решт він її вмовив. Принцеса пішла в замок і влаштувалася в посудомийню. Одного разу їй веліли віднести принцу воду для купання. Принц, не бажаючи використовувати воду від такої брудної істоти, вилив її на неї. Пізніше принцеса підійшла до скелі і попросила її пишно одягнути в мідний одяг. Вона пішла до церкви, де князь відразу полюбив її. Вона сказала йому, що приїхала з Бата і використовувала чари, щоб він не переслідував її, але він зловив одну з її рукавичок. Вдруге вона принесла йому рушник, для тієї ж обробки, і пішла до церкви, одягнена в срібло. Вона сказала принцу, що приїхала з Тоуелленда, і впустила батіг. Втретє вона принесла йому гребінь з таким же зверненням і пішла до церкви, одягнена в золото. Вона сказала принцу, що приїхала з Комбланда, і він отримав її золоту туфлю. Бажаючи знайти жінку, король наказав усім жінкам королівства приміряти туфлю, і вона підійшла зведеній сестрі Кеті. Птах попередив принца, що зведена сестра відрізала п'яту і палець, щоб вдягти туфлю, і заспівала, що це туфля Кеті Дерев'яне вбрання. Розправившись з фальшивою нареченою, принц запитав про Кеті Дерев'яне вбрання. Хоча його і попередили, він наполіг на тому, щоб вони одружилися і жили довго і щасливо.

Мандрівка в казку

частина 24

У шотландському варіанті казки  “Сіра вівця з гострими рогами” - зібрана Джоном Френсісом Кемпбеллом в Popular Tales of the West Highlands.

Джон Френсіс Кемпбелл (шотландський гель: Iain Frangan Caimbeul; Islay, 29 грудня 1821 – Канни, 17 лютого 1885), також відомий як молодий Джон з Айлея (Шотландський гельський: Iain Ég'le) був відомим шотландським письменником і вченим, який спеціалізувався на кельтських дослідженнях, вважався авторитетом у цій галузі.

В казці розповідається про те, що у короля і королеви була дочка, але королева померла, і король одружився з іншою. Мачуха була жорстока до принцеси і послала їй пасти вівці, та не давала їй достатньо їжі, щоб вижити. Рогата сіра вівця допомагала їй, приносячи їжу. Мачуха, знаючи, що вона не може отримувати від неї достатньо їжі, щоб вижити, пішла до птахівниці, і вона змусила свою дочку шпигувати. Королева веліла дочці птахівниці покласти голову їй на коліна, і вона причесалася; дочка птахівниці спала, і вівця прийшла їй на допомогу. Дочка птахівниці не спала на потилиці; вона подивилася і розповіла матері. Дізнавшись, що вівця їй допомагає, мачуха наказала вбити вівцю. Вівця веліла принцесі зібрати свої кістки і закопати в шкурі, і вона повернеться до неї. Принцеса зробила це, але забула про копита, тому вівця кульгала, але вона все одно годувала її. Принц побачив принцесу і запитав про неї. Дочка птахівниці розповіла про це своїй матері, і птахівниця попередила королеву. Тому королева привела свою пасербицю додому попрацювати по дому і відправила свою дочку пасти овець. Одного разу, коли на вулицю вийшла падчерка, принц подарував їй пару золотих черевичків. Він хотів бачити її в церкві, але мачуха не відпускала її, тому вона пішла таємно, сіла так, щоб принц міг її бачити, і швидко поїхала, перш ніж мачуха встигла її побачити. Однак вона втратила один черевичок в болоті, і принц заявив, що одружується на тому, кому він підійде. Королева відрізала пальці на нозі дочки, щоб її нога влізла в черевичок, але пташка показала принцу кров. Принц нарешті знайшов принцесу і одружився з нею.

Ще одна шотландська казка "Рашин Коті або Очеретяна накидка" Rushen Coatie. В одному з варіантів цієї казки йдеться про те, що померла королева на смертному одрі сказала дочці, що до неї підійде червоне теля, і вона може попросити його про допомогу.  Король одружився знову на вдові з трьома дочками, і мачуха і зведені сестри жорстоко поводилися з нею, даючи їй тільки пальто з очерету, назвавши її Рашин Коті, і дуже мало їжі. До неї підійшло червоне теля, і, коли вона попросила їжі, воно сказало їй витягнути їжу з його вуха. Мачуха змусила одну з дочок шпигувати за Рашин Коті, і дівчинка побачила як їй допомагає руде теля. Мачуха прикинулася хворою і сказала чоловіку, що їй потрібне мясо від червоного теляти. Чоловік наказав його зарізати, але мертве теля сказало Рашин Коті поховати його тіло, і вона так і зробила, за винятком гомілки, яку вона не змогла знайти. На Різдво мачуха і зведені сестри знущалися над нею за те, що вона хотіла піти до церкви, і змусили готувати вечерю, але руде теля, кульгаючи, пробралося на кухню. Воно дало їй одяг і дало їй заклинання готувати вечерю. У церкві в неї закохався молодий князь. Вона пішла ще двічі, і втретє князь поставив перешкоди, щоб зупинити її, але вона перестрибнула через них, і скляний черевик впав на землю. Принц сказав, що одружується на жінці, чия нога буде відповідати туфлі, і одна з її зведених сестер відрубала їй частину ноги, щоб зробити це, але кров видала її. Всі дівчата королівства приміряли чуфельку крім Рушена коаті, потім принц наполіг на тому, щоб вона також спробувала, і вони одружилися.

Мандрівка в казку

частина 25

Джозеф Джейкобс був австралійським фольклористом, перекладачем, літературним критиком, соціологом, істориком і письменником англійської літератури, який став відомим збирачем і видавцем англійського фольклору. Він спробував реконструювати оригінальну казку як "Попелясту Діву", порівнявши загальні риси сотень варіантів, зібраних казок по всій Європі.  Протягом свого життя Джейкобс став вважатися " одним з провідних англійських авторитетів» в сфері фольклору і «провідним авторитетом в галузі казок і мігруючих байок». У 1954 році О. Сомеч Філіпс відзначав, що, хоча Джейкобс досяг багато чого в своєму житті, саме як фольклорист»люди пам'ятають його найбільше".

"Еші шкірка" (Ashey Pelt) - це англійська казка про Попелюшку. Записана  M. Damant, "Folktales", Folk-Lore: a Quarterly Review of Myth, Tradition, Institution, and Custom, vol. 6 (London: Published for the Folk-Lore Society by David Nutt, 1895).

Є також коротенька Англійська казка яка називається "Розбитий глечик" The Broken Pitcher. В ній йдеться про бідну дівчину Апельсинку яка мала сестру Лимонку. ЇЇ сестру мати бульше любила ніж її. Тому Апельсинка мусила важко працювати. Але одного разу вона біля криниці зустріла фею, якраз тоді коли в неї упав у криницю глечик і розбився. Тоді добра фея подарувала їй глечик який вмів ходити, а також допомагав Апельсинці робити її роботу. Ця казка записана Сідні Олдалл Едді,  у збірці "побутові казки з іншими традиційними залишаються: зібрані в графствах Йорк, Лінкольн, Дербі і Ноттінгем" (Лондон: Девід Натт, 1895). Sidney Oldall Addy, Household Tales with Other Traditional Remains: Collected in the Counties of York, Lincoln, Derby, and Nottingham (London: David Nutt, 1895).

Котяча шкіра - Catskin - це англійська казка, зібрана Джозефом Джейкобсом в More English Fairy Tales. Меріан Роальф Кокс у своєму новаторському дослідженні Попелюшки визначила як один з основних типів, неприродного батька, на відміну від самої Попелюшки і Cap O 'Rushes .

В казці йдеться про те, що жив-був лорд, у якого було багато прекрасних маєтків, і він хотів передати їх своєму синові. Коли замість цього у нього народжується дочка, він дуже засмутився і навіть не подивився на неї. Коли їй виповниться п'ятнадцять, батько готовий видати її заміж за першого чоловіка, який зробить пропозицію. Але їй ніяк не хочеться виходити за першого зустрічного, тому вона йде до дружини-курки, яка радить їй наполягти, щоби перед весіллям батько дав їй сюртук зі срібної тканини. Коли її батько і наречений дають це, курка-дружина радить пальто з кованого золота, потім пальто з пір'я всіх птахів, а потім пальто з котячої шкури. Дочка одягає котячу шубу і тікає, переодягнувшись селянкою. Вона знаходить собі місце кухаркою в замку і працює на кухні. Коли в замку проводиться бал, дочка, яку інші на кухні називають "Кішка", просить, щоб їй дозволили піти на бал подивитися. Кухар не погоджується на її прохання і кидає їй в обличчя миску з водою, але Кішка скупавшись одягається в пальто зі срібної тканини і йде на бал. Молодий лорд закохується в неї, але коли він запитує, звідки вона взялася, вона відповідає що з країни водосховища. Молодий лорд призначає ще один бал в надії, що вона прийде. Кухар розбиває ополоник на спині Кішки, коли вона каже, що вона хоче піти на бал подивитися. Незважаючи ні на що Кішка йде одягнувши пальто з кованого золота, і коли лорд знову запитує, звідки вона, Кішка відповідає, що вона прийшла з країни розбитого ковша. Молодий лорд призначає третій бал. Кухар розбиває скіммер на спині Кішки, коли вона просить дозволу піти на бал. Вона все рівно йде вдягнувши пальто з пір'я і каже, що вона прийшла з країни розбитого скіммера. Молодий лорд слідує за нею і бачить, як вона переодягається в котячу шубу. Молодий лорд йде до своєї матері і оголошує, що одружується на Кішці. Його мати заперечує, і молодий лорд від туги захворює. Потім його мати погоджується на шлюб. Коли перед нею з'являється Кішка в золотому пальто, мати каже, що рада, що її невістка така красива. Незабаром Кішка народжує сина. Одного разу з'являється злиденна жінка зі своєю дитиною, і Кішка посилає свого сина дати їм грошей. Кухар каже, що жебраки уживуться, а Кішка йде до її чоловіка і благає його дізнатися, що сталося з її батьками. Її чоловік знаходить її батька, у якого ніколи не було іншої дитини і який втратив дружину, і запитує, чи є у нього дочка. Батько Кішки каже лорду, що у нього є дочка, і каже, що він віддасть все, що у нього є, щоб побачити її знову. Чоловік Кішки приводить її батька до дочки, а потім приводить його до них у замок. У деяких версіях казки Кішка просить просто побачити бал або подати їжу, але не бути присутнім на ній.

Патрік Кеннеді зібрав Ірландський варіант під назвою "Принцеса в котячих шкурах " і назвав його варіантом німецької казки "Аллерлейрау" та італійської" Ведмедиця".

Мандрівка в казку

частина 26

“Білява, Смаглява і Тендітна” (Fair, Brown and Trembling) - це ірландська казка, зібрана Єремією Кертіном в збірці "Міфи і народні перекази Ірландії» і Джозефом Джейкобсом в його «Кельтських казках».

У короля Х'ю Керуча було три дочки: Білява, Смаглява і Тендітна. Оскільки Тендітна була найкрасивішою, її старші сестри змушували її залишатися вдома, побоюючись, що вона вийде заміж раніше від них. Через сім років син короля Еманії закохався в Біляву. Птахівниця сказала Тендітній що, вона повинна йти до церкви; коли вона заперечила, що у неї немає відповідного плаття, курка подарувала їй одне, кінь, медовий палець і медову птицю і веліла їй піти, як тільки служба буде закінчена. Вона послухалася і пішла раніше, ніж всі інші люди. Ще через два рази син короля Оманії забув про Біляву, яка прийшла до церкви і побіг за Тендітною, зумівши отримати її черевичок, коли вона поїхала. Син царя шукав жінку, чия нога підійшла до взуття, хоча сини іншого царя попередили його, що йому доведеться битися з ними за неї. Вони обшукали все, і коли вони прийшли в будинок, вони наполягали на тому, щоб спробувала і Тендітна також примірти черевичок. Син царя відразу сказав, що це його жінка; Тендітна пішла і повернулася в одязі, в якому вона була в церкві, і всі погодилися. Сини іноземних королів билися з ним за неї, але син короля Оманії переміг їх усіх, і сини ірландського короля заявили, що не будуть битися ні з одним зі своїх. Отже, син короля Оманії і Тендітна одружилися. У Тендітної народився син, і її чоловік послав за Білявою, щоб допомогти їй. Одного разу, коли вони гуляли по березі моря, Білява зіштовхнула Тендітну в воду. Кит проковтнув Тендітну, і Білява видала себе за свою сестру. Принц вклав меч в ліжко між ними, заявивши, що якби вона була його дружиною, він би зігрівся, а як ні, то охолов би. Вранці меч був холодним. Пастух побачив, як Білява зіштовхнула Тендітну в воду, і побачив, як кит проковтнув її. На наступний день він побачив, як кит виплюнув її назад. Вона сказала йому, що кит проковтне і сплюне її три рази, і вона не може покинути пляж. Якщо її чоловік не врятує її, вистріливши в кита в пляму на спині, вона не буде звільнена. Її сестра напоїла пастуха, що в перший раз змусило його забути, але в друге він про все принцу розсказав. Князь застрелив кита. Вони послали звістку її батькові, який сказав, що вони можуть стратити Біляву, якщо захочуть. Йому сказали, що він може робити, що хоче, тому батько кинув її в море в бочці з провізією. Їх наступною дитиною була дочка, і вони вирішили видати її заміж за пастуха. Зрештою так і зробили. А самі вони жили довго і щасливо і померли від старості.

Мандрівка_в_казку

частина 27

Свен Херслеб Ґрундтвіґ (Svend Hersleb Grundtvig) 9 вересня 1824, Копенгаген — 14 липня 1883, Фредеріксберг) — видатний данський літературознавець, фольклорист і мовознавець, син Миколи Фредеріка Северина Грундтвіга. У 1844 році вчений опублікував своєрідний заклик до співвітчизників записувати відомі їм народні пісні і балади. Свен Грундтвіг став першим редактором багатотомної антології датського фольклору "Старовинні датські народні пісні "(Danmarks Gamle Folkeviser). У 1854-1861 роках побачили світ три томи «старовинних Датських переказів» (Danske Minder), зібраних фольклористом. В кінці 1870-х - початку 1880-х років вийшли "Датські народні казки».

Зелений лицар 1878 р.

В казці йдеться про те, що був собі король кий мав чудову дружину і доньку. Коли дружина захворіла, перед смертю взяла з нього обіцянку виконувати всі бажання для дочки. Що король і зробив. Коли дочка його попросила передати вітання Зеленому Лицареві, він знайшов такого і розповів йому про свою дочку. Лицар передав для дівчини в подарунок книжку. Яку вона повинна була читати відкривши східне вікно в своєму будинку. Хоча в той момент вона мала на увазі зовсім інше, принцеса страшенно зраділа, коли Лицар її відвідав. Але зла мачуха не могла витерпіти того, що її пасербиця розквітла і стала веселою, бо до того вона була сумна і зажурена і тому переїхала жити в інший замок по дальше від батька і мачухи.  

Одного разу мачуха прийшла і запхала у підвіконня ножиці змочені в яд. Коли Зелений лицар прилітав до принцеси у вигляді птаха, він зачепився за ножиці і поранився. Після цього він більше не міг прилітати до принцеси і її рум'яні щоки знову зблідли, а щасливе серце стало сумним і важким, і вона почала чахнути, до печалі батька, але до таємної радості мачухи.

Одного разу принцеса, будучи дуже слабкою, одна пройшла по замковому саду на острові, сіла на лаву під високим деревом і довго сиділа там, занурена в сумні і похмурі думки; в той час як вона була там, прилетіли два ворона, сіли на гілку над її головою і стали розмовляти.

- Шкода, - сказав один, - бачити, як наша дорога принцеса до смерті сумує за своїм коханим."

- Так, - сказав інший, - тим більше що вона єдина, хто може вилікувати його від рани, нанесеної йому отруєними ножицями королеви."

- Як так?- запитав перший ворон.

- Подібне лікує подібне, - відповів інший. - Он там, у дворі короля, на захід від стаєнь, лежить в норі під каменем гадюка з дев'ятьма дитинчатами. Якби принцеса могла роздобути їх, приготувати і кожен день давати хворому лицареві по три молодих гадюки, він би одужав. В іншому випадку немає ніякої допомоги для нього."

Як тільки настала ніч, принцеса вислизнула з замку, спустилася на берег, де знайшла човен, і попливла до палацу. Вона підійшла прямо до каменя у дворі і відкотила його, яким би важким він не був, і там знайшла дев'ять молодих гадюк. Вона зав'язала їх у фартух і пішла тією дорогою, яку, як вона знала, вибрав її батько, повернувшись із зборів царів.

Вона найнялася на кухню готувати їсти. Приготувавши змії вона дала Зеленому лицарю зїсти їх. Після чого він одужав.

Коли він увійшов до кухні, там нікого не було, крім покоївки, яка витирала посуд; але, глянувши, він упізнав її, і до нього раптом дійшло, що вона для нього зробила.

- Значить, це ти врятувала мені життя і вилікувала від отрути, що проникла в мою кров, коли я подряпався об ножиці, які королева вставила у вікно?"

Вона не могла заперечувати цього; вона була у нестямі від радості, і він теж. Незабаром після цього в зеленому замку відсвяткували їх весілля; і там вони, ймовірно, все ще живуть разом і правлять усіма мешканцями зелених лісів.

Мандрівка_в_казку

частина 28

Вільям Томас Бекфорд (англ. William Thomas Beckford, 1 жовтня 1760, Лондон — 2 травня 1844, Бат) — найбагатший серед представників третього стану англієць кінця XVIII століття, член британського парламенту, відомий збирач і цінитель мистецтва, першопроходець неоготичного руху в архітектурі, автор казки “Німфа струмка”. Яка була опублікована у збірці “Кімната з примарою. Великі британські казки жаху: Готичні історії жаху і романтики” (Great British Tales of Terror: Gothic Stories of Horror and Romance) 1765-1840.

Писав англійською та французькою мовами.

Ця казка приваблює своєю широтою сюжету. У ній йдеться не тільки про Попелюшку, в казці дівчину звати Матильда. А також про час перед тим, як вона народилася, про її батька, який був відомим розбійником і матір, жінку надзвичайної доброти і чарівності. Далі про те як завдяки мачусі та її постійним гулянням, які призвели до того, що на будинок напали спалили його та в вщент зруйнували, не залишивши каменя на камені. Як потім  вона потрапила у кухарки до лицаря Тамплієрського ордену, як він від кохання до неї мало не помер. Як вона його врятувала і вийшла за нього заміж. А також про те, як її зла свекруха хотіла позбавити її життя. Але їй, на щастя, це не вдалося зробити, бо їй, як завжди, допомогла її хрещена мати Німфа струмка та мускатний горішок, який хрещена їй подарувала в день її христин. Її хрещена, не лише врятувала їй життя, а також і її дітям, яких служниця після народження кидала в струмок, щоб очорнити Матильду в очах свого чоловіка за дорученням свекрухи.  За що і поплатилася своїм життям. А Матильда із графом і двома синами жили і поживали та добра наживали.

Оповідання чи то казка "Німфа струмка" (Die Nymphe des Brunnens / The Nymph of the Fountain), в деяких виданнях і джерелах приписуються Бекфорду. Проте, автором даного оповідання є німецький письменник Йоганн Карл Август Музеус, Бекфорд ж імовірно міг бути автором перекладу на англійську для анонімного видання 1791 року «Popular Tales of the Germans».

Мандрівка_в_казку

частина 29

Як я уже описувала раніше, виявляється сюжет Попелюшки присутній в народних казках майже кожного народу Європи та можна навіть сказати більшої частини світу. І звичайно є українські казки про Попелюшку. До речі, не одна, а досить багато. Ви будете здивовані їх кількістю.

Навіть авторські казки, зокрема, Василь Королів-Старий є одним з авторів українського варіанту казки "Попелюшка". Справжнє ім’я – Василь Костьович Королів. Василь Королів-Старий народився в с. Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині 4 лютого 1879 р. В 1919 році В.Королів-Старий назавжди виїхав з України. Разом зі своєю дружиною – українською письменницею Наталеною Королевою – він оселився в Чехословаччині, де багато років викладає в Українській сільськогосподарській академії в Подебрадах, водночас не покидаючи літературної творчості.

В. Королів хотів підкреслити, „що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки.

І є також буковинська народна казка "Попелюшка" Яка є у збірці Миколи Зінчука "Казки Буковини" — десята книга з унікальної 24-томної серії українських народних казок, збиранню, упорядкуванню та літературній обробці яких автор присвятив понад 30 років. Казку автор знайшов у селі Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області 18 травня 1979 року. Оповідачем був Скаженюк Дьордій Степанович (1907 року народження).

У збірці Миколи Зінчука "Казки Гуцульщини” є кілька різних казок які мають однакову назву “Золотий черевичок”.

“Золотий черевичок 1)“  Казку автор знайшов у селі Верхній Березів, Косівського району, Івано - Франківської області 17 листопада 1986 року Оповідач: Неґрич Анна Степанівна (1922 року народження).

“Золотий черевичок 2)”  Казку автор знайшов у селі Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області 18 березня 1984 року Оповідач: Шкрібляк Марія Андріївна (1925 року народження).

“Золотий черевичок 3)” Казку автор знайшов у селі Рожнів, Косівського району, Івано-Франківської області 13 вересня 1986 року Оповідач: Намісниченко Теодозія Дмитрівна (1905 року народження).

В нашій колекції є також Українська народна казка "Чарівний чобіток" та "Золотий черевичок". “Золоті черевички” українська народна казка 1901 р. взято із збірки “Золота вежа”. “КАЗКА ПРО ГОНІННЯ МАЧУХИ” Українська казка, Взято в інтернет збірці Добра казка. Свинячий кожушок Українська народна казка, взято в інтернет збірці “наша казка”.  “Свинячий кожух” Українська народна казка Полтавщини. “Дідова й бабина доньки” Українська народна казка Закарпаття, взято в збірці “Зачаровані казкою”. “Про дідову дочку та бабину дочку” Українська народна казка Закарпаття.  Особливо описувати я їх не буду, думаю ви зможете знайти зміст цих казок в інтернеті і перечитати їх.

Мандрівка_в_казку

частина 30

Ви не повірите, але серед розмаїття російських народних казок також є достатньо казок подібних за сюжетом до казки про Попелюшку. Тобто які саме належать до цієї серії. Про бідну роботящу дівчину, яка згодом вийшла заміж за принца.

Також є російська народна казка під назвою "Золотий черевичок" ("Золотой башмачок"), "Чорнушка" (Чернушка). Василина прекрасна ("Василиса прекрасная").

"Чорнушка" У російській народній казці "чорнушка" представлена типова для казок про падчерку група персонажів: батько, мачуха, її дочка (дочки) і падчерка. У даній казці батьком є пан, що говорить про певний соціальний статус сім'ї. Падчерка має російське ім'я-Маша (це свідчить про більш пізній етапі створення тексту. Казка є одним з варіантів сюжету про Попелюшку, де мачуха з дочками не злюбили падчерку і змушували її виконувати всю брудну роботу по дому. Через брудний вигляд Машу прозвали Чорнушкою. Як в типовій казці про Попелюшку, тут показаний епізод балу: князь влаштував свято, на якому хоче вибрати собі наречену. Мачуха з дочками йдуть на княже свято, а пасербицю змушують розбирати ячмінь, борошно і сажу. Героями-помічниками в російській казці стають голубки (в Естонській це курочка і півник), які прилітають їй допомогти розібрати зернятка, а також

перетворюють старий наряд дівчини в прекрасне нове плаття. У російській казці пасербиця побувала на святі три рази (як і в німецькій казці "Попелюшка"", але на третій раз вона втрачає черевичок на сходах, так як сходи за наказом князя вимазана смолою і дьогтем. Таким чином серед побутових деталей російської казки можна відзначити ячмінь, смолу, дьоготь, терем. Ячмінь є давнім злаковим культурним рослиною, з якого готували кашу. Також злак використовувався як корм для тварин. Теремом в Стародавній Русі, називали житлове приміщення у верхній частині будинку.

Казка завершується типово: князь грає весілля з Машею. У казці присутні риси російської казкової стилістики:" бенкет горою "  " і я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, а в рот не потрапило".

Золотий черевичок (Золотой башмачок) є російською казкою зібраною Олександром Афанасьєвим в  збірці “ Російськінародні казки”.

Старий приніс з ринку дві риби для своїх дочок. Старша з'їла свою, а молодша запитала у неї, що з нею робити. Риба наказав їй покласти її в воду, і вона могла з нею розмовляти; вона кладе її в колодязь. Стара, їхня мати, любила старшу дочку і ненавиділа молодшу. Вона одягла старшу, щоб відвести її до церкви, і наказала молодшій вимолотити два бушелі жита, поки їх не буде. Вона плакала біля колодязя. Риба подарувала їй гарний одяг і відправила до церкви, а сама все жито вимолотила. Мати повернулася і розповіла про красу, яку вони бачили в церкві. На наступну неділю вона знову взяла старшу дочку, а молодшій сказала очищати три заходи ячменю, але молодша знову пішла до церкви за допомогою риби. Син царя побачив її і закохався в неї. Потім він отримав її туфлю розливши на порозі церкви смолу. Він знайшов молодшу дочку і приміряв на ній туфлю; коли вона підійшла їй як вилита, вони одружилися.

Василина прекрасна ("Василиса прекрасная")

Від першої дружини у купця була єдина дочка, яку звали Василина Прекрасна. Коли дівчинці було вісім років, померла її мати. На смертному одрі вона дала Василині крихітну дерев'яну ляльку і просила дати їй трохи поїсти і трохи попити, якщо вона буде мати якусь потребу, і тоді це допоможе їй. Як тільки мати померла, Василина дала їй трохи напитися і трохи поїсти, і це її втішило. Через деякий час її батько знову одружився; новою дружиною була жінка з двома дочками. Мачуха Василини була дуже жорстока з нею, але за допомогою ляльки вона змогла виконати всі покладені на неї завдання. Коли молоді люди приходили свататися, мачуха їх всіх відганяла, тому що молодшій не пристойно було одружитися раніше старшої, і жоден з женихів не хотів одружитися на зведених сестрах Василини. Одного разу купцеві довелося відправитися в подорож. Його дружина продала будинок і перевела їх усіх в похмуру хатину біля лісу. Одного разу вона дала кожній дівчині завдання загасити всі багаття, крім єдиної свічки. Тоді її старша дочка загасила свічку, після чого вони послали Василину за світлом до хати Баби Яги. Лялька порадила їй піти, і вона пішла. Поки вона йшла, за кілька годин до світанку повз неї проїхав таємничий чоловік, одягнений в біле, верхи на білому коні з усім білим спорядженням; потім аналогічний вершник в червоному кольорі. Вона підійшла до будинку, який стояв на курячих ніжках і був оточений парканом з людських кісток. Чорний вершник, як білий і червоний вершники, проїхав повз неї, і настала ніч, після чого очниці черепів засвітилися. Василина була занадто налякана, щоб втекти, і Баба Яга знайшла її, коли вона приїхала на своїй ступі. Баба Яга сказала, що Василина повинна виконувати завдання, щоб заробити вогонь, інакше її вб'є. Вона повинна була прибирати будинок і двір, прати білизну Баби-Яги і готувати їй їжу. Від неї також вимагалося відокремлювати зерна гнилої кукурудзи від здорової, а також відокремлювати насіння маку від зерен грунту. Баба Яга пішла, а Василина зневірилася, довівши себе до знемоги. Коли вся надія на виконання завдань здавалася втраченою, лялька шепнула, що виконає завдання для Василини, а дівчинці слід спати. На світанку білий вершник проїхав; опівдні або раніше-червоний. Коли Чорний вершник проїжджав повз, Баба Яга повернулася і ні на що не могла поскаржитися. Вона веліла трьом парам безтілесних рук схопити кукурудзу, щоб вичавити з неї масло, а потім запитала Василину, чи є у неї питання. Василиса запитала, Як називаються вершники, і Баба Яга їй відповіла, що білий - День, червоний - Сонце, а чорний - ніч. Але коли Василина подумала запитати про безтілесні руки, лялька затремтіла в кишені. Василина зрозуміла, що їй не можна питати, і сказала бабі Язі, що у неї більше немає питань. У відповідь Баба Яга поцікавилася, в чому причина успіху Василини. Почувши у відповідь »з благословення мами", Баба Яга, яка не бажала нікого ні з яким благословенням в її присутності, вигнала Василину з її будинку і відправила її додому з ліхтарем-черепом, повним палаючого вугілля, для тощо щоб мпти світло в будинку мачухи. Після повернення Василина виявила, що після того, як мачуха відправила її на завдання, вона не змогла запалити свічки та інший вогонь у своєму будинку. Навіть лампи і свічки, які можна було принести ззовні, не запалювалися, оскільки все згасло, як тільки їх перенесли через поріг. Вугілля, принесене в черепі-ліхтарі, спалили мачуху і зведених сестер Василини дотла, а Василина закопала череп відповідно до її інструкцій, щоб ніхто ніколи не постраждав. Пізніше Василиса стала помічницею ткачів в столиці, вона була дуже вмілою у своїй справі, аж сам цар помітив її вміння; пізніше він одружився на Василині.

Варіанти у деяких версіях казка закінчується смертю мачухи і зведених сестер, а Василина мирно живе з батьком. Така Відсутність весілля є незвичним для казки про дорослу героїню.

Білі, червоні і чорні вершники з'являються в інших казках про Бабу Ягу і часто інтерпретуються так, щоб надати їй міфологічне значення. Як і багато  інших фольклористів свого часу, Олександр Афанасьєв вважав багато казок примітивним способом пізнання природи. У такій інтерпретації він розглядав цю казку як зображення конфлікту між сонячним світлом (Василина), грозою (мачуха) і темними хмарами (її зведеними сестрами). Кларисса Пінкола Естес інтерпретує історію як розповідь про звільнення жінок, про шлях Василини від підпорядкування до сили і незалежності. Вона інтерпретує Бабу Ягу як »дикий жіночий " принцип, від якого була відокремлена Василина, яка, підкоряючись і навчаючись вихованню, вона вчиться і росте.

Також варто зазначити, що у Росії казку Шарля Перро можна зустріти в перекладі Івана Тургєнєва. Він, до речі, дав героїні ім'я "Замазура".

#Мандрівка_в_казку

частина 31

Карельська казка “Чудова береза” The Wonderful Birch (Чудесная береза) — (фінсько-російська казка) карельська казка. Цю казку я знайщла лише на англійській мові. Тому довелося її перекласти. Ось вам її короткий зміст.

Селянка зустрічає відьму, яка загрожує перетворити її, якщо вона щось зробить; вона цього не робить, але відьма все одно перетворює її в вівцю. Відьма приймає вигляд селянки і йде додому до чоловіка. Через деякий час вона народжує йому дочку. Відьма гладить і балує свою власну дочку та жорстоко поводиться з падчеркою, дочкою селянина, своєю вівчаркою. Відьма-мачуха велить чоловікові зарізати вівцю, перш ніж вона втече. Він погоджується, але її пасербиця чує і біжить до вівці, нарікаючи. Її мати каже їй не їсти нічого, що зроблено з її тіла, а закопати кістки. Вона так і робить, і на могилі росте береза. Король влаштовує свято, запрошуючи всіх, і відьма відсилає чоловіка з молодшою дочкою, кидає в вогнище горщик ячменю і каже старшій пасербиці, що якщо вона не збере ячмінні зерна з попелу, буде гірше для неї. Береза велить їй вдарити по вогнищу однієї зі своїх гілок, це допомагаєїй все відсортувати, а потім чарівним чином купає і одягає її. Потім вона сказала їй піти в поля і свистіти, прибігає кінь, частково золотий, частково срібний, та частково діамантовий, щоб відвезти її в замок. Потім дівчина відправляється на бал. Син короля закохується в неї і змушує її сісти поруч з ним, але дочка відьми гризе кістки під столом, а син короля, думаючи, що вона собака, дає їй такий стусан, що зламає їй руку. Принц змащує одвірок смолою, і коли падчерка йде, її мідний перстень потрапляє в неї. Коли відьма повертається додому, вона розповідає падчерці, що син короля закохався в її дочку і носить її з собою, тільки він впустив її і зламав їй руку. Король проводить ще одне свято. Відьма намагається відвернути падчерку, кидаючи насіння конопель в вогнище, але падчерка за допомогою берези як і раніше йде на свято. На цей раз син короля ламає ногу дочки відьми і намазує косяк смолою, так що її срібний обруч туди потрапляє. Король проводить третє свято. Відьма намагається непустити падчерку, поливаючи вогнище молоком, але падчерка за допомогою берези, як і раніше, йде на свято. На цей раз син короля вибиває око дочки відьми і намазує поріг смолою, так що одна з її золотих туфель потрапляє. Потім син царя з обручем, кільцем і туфлею відправляється з'ясувати, хто була дівчина. Коли він збирається приміряти їх на пасербицю, втручається відьма і натягує їх на свою дочку. Він забирає і дочку, і падчерку, і коли вони підійшли до річки, падчерка шепоче князю, щоб він не крав у неї її срібло і золото. Він перекидає дочку відьми через річку, щоб вона служила мостом, він і падчерка хрестяться і бере її за свою наречену. Потім вони відвідують чарівну берізку і отримують скарби і подарунки. Незабаром дерево зникає. Розтягуючись мостом у своєму горі, молодша сестра бажає, щоб з її пупка виріс порожнисте золоте стебло, щоб мати впізнала її. Тут же на мосту у неї виростає порожнисте золоте стебло. Згодом старша зведена сестра народжує сина. Відьма, дізнавшись про це і вірячи, що вона її дочка, йде в замок і по дорозі, побачивши Золоте стебло, збирається його розрізати. Її дочка кричить, щоб не порізала собі пупок і що вона міст. Відьма поспішає в замок і перетворює старшу пасербицю в оленя, а дочка відьми замінює її. Стара вдова повідомляє королю, що його дружина знаходиться в лісі в образі північного оленя, а його нинішня дружина-дочка відьми. Коли він запитує, як повернути її, вдова каже йому дозволити їй забрати дитину в ліс. Коли вона йде на це, відьма заперечує, але син короля наполягає на тому, щоб вона забрала її. У лісі вдова гукає оленя, який приходить і годує її дитину, і просить жінку принести її знову на наступний день. На наступний день чаклунка знову заперечує, але вдова як і раніше віддає її оленю. Дитина стає надзвичайно красивою, і її батько запитує вдову, чи може його дружина повернути собі людську подобу. Вдова не знає, але велить йому піти в ліс, і коли олень скине з себе шкуру, він повинен спалити її, поки вона обшукує голову його дружини. Все це зроблено, і вона приймає свій людський вигляд; але не бажаючи бути голою, вона перетворюється в прядку, чан для прання і веретено, і все це її чоловік руйнує, поки вона знову не стає людиною. Після повернення в замок він наказує розвести величезне багаття під ванною зі смолою і накрити її коричневою і синьою тканиною. Потім він запрошує дочку відьми прийняти ванну. Вона і її мати, переступивши через тканину, падають на глибину трьох сажнів у вогонь і смолу помирають; відьма накладає прокляття на все людство. У фіналі казки Ендрю Ленга після того, як старша падчерка знову перетворилася на людину, після того, як її попросили не з'їсти, відьма і її дочка тікають, і якщо вони не зупиняться все ж в похилому віці. Старша падчерка, принц і син живуть довго і щасливо.

Мандрівка в казку

частина 32

Науковці стверджують, що існує не менше 400 літературних версій цієї старої історії про працьовиту дівчину, черевичок і кохання. Ця надзвичайно цікава казка перекладена на 77 мов світу.

Варто зазначити, що мало казок можуть "похвалитися" такою поширеністю на земній кулі. Як я вже зазначала вище не можливо перелічити всі країни євразійського материка, де ця казка була добре відома задовго до того як Дж. Базіле, а за ним Грімм і Перро включили її в свої збірники! Фінляндія, Ірландія, Іспанія, Англія, Франція, Болгарія, Росія, Україна, Білорусія. А також Китай, В'єтнам, Індія тощо.

Виходить казка, про Попелюшку виникла в ті часи, коли ще не існували європейські держави, а людські племена кочували від стоянки до стоянки.

Але чому тоді була ця казка і на інших континентах? В Єгипті, Індії, Перу? Вчені висувають версію про існування колись дуже давно одного материка з єдиною культурою. Згодом праматерик розділився на частини. То виявляється, казка про Попелюшку є спадщиною зниклих стародавніх народів?

Але існує ще одна версія, менш фантастична. Протягом історичного розвитку людські племена стикалися зі схожими соціальними ситуаціями, з появою схожих знарядь праці, одягу і предметів побуду. Це призвело до створення багато в чому однакових казкових сюжетів.

Немов жива, казка, повертається покоління за поколінням, вже багато тисяч років. Чи намагається вона донести до нас давню таємницю? Або це незнищенна мрія людей про торжество доброти і невинності над жорстокістю і байдужістю? Складно сказати, але очевидно одне. Ще довго вона буде йти рука в руку з людиною.

А тепер поговоримо про ім'я героїні:

Всюди це ім'я пояснюється однаково: дівчина весь час знаходиться поруч з піччю і завжди забруднена у попелі. Жити поруч з попелом було знаком повного приниження.

Одже, у Франції Попелюшка зветься Cendrillon;

в Іспанії і Чилі - Cenicienta (Сенісьента) або Venta Fochs (Вента Фохс) Ventafochs, тобто Попелюшка або "роздувати вогонь";

в Португалії - "Кішка вогнища";

в Греції - "Стаетопута", тобто "Дівчина з попелу".

У ітлійській збірці Пентамерон, в якому зустрічається одна з найдавніших європейських версій цієї казки, героїня зветься La Gatta Cenerentola (Ла Гатта Ченеронтола) Або Цецолла, тобто "Кішка попелюшка" або "Кішка з попелу".

У Флоренції — Мантуї.

А в Римі - Cenorientole (Ченорьентоле).

У Венеції Попелюшка іменується Conzasenare (Концазенаре - "Дівчина з золи").

В Абруццо - (брутто Ченерелла - Brutta Cenerella ("Потворна Попелюшка").

А в Трієсті - Concacienara (Консасьенара).

У Далматії Попелюшка зветься Cuzza Tzenere (Куцца Ценере).

Німецьке — Aschenputtel (Попелюшка); Aschenbrödel (Замарашка або Замазура); Aschtndrittel  (Третина попелу). Aschenbrodelchen (Замарашечка), Eschenfеlde (Мельниця).

В Ірландії Попелюшку, “Тендітну", вважали хорошою тільки для залицяння з вогнищем.

В Англії, Данії, Шотландії - було точно таке ж відношення до Попелюшки: Askepot (Горщик попелу);  Askepisker (Підмітальниця попелу); Asken basken (Попелева вош);  Pisk-i-Aske (Смітярка),  Askenkoel і Askeposelken.

Також голландське  - Asgat.

Датське і шведське — Askefis.

Шотландське — Ashpit.

Англійське — Cinderella.

Те ж саме в Швеції, де Попелюшка носила імена Askunken або Aske-Pjeske (вимазана попелом).

Чеське — Popelka (Попелка).

Хорватське — Pjptluha (Попелюха).

Українське — Попелюшка.

Литовське — Pelenus.

Польське — Kopciuszek.

Фінське — Tuhkimo.

Російська — Золушка.

У Боснії і Герцеговині ця казка настільки популярна, що всіх бідних дівчат звуть ім'ям попелюшки, Pepeljuga (Пепелюга).

У Латвії Попелюшка - це Pelendrusis (Пелендрусіс).

В Угорщині - Popelusa (Попелуса).

В Хорватії - Pepeljavica (Пепелявіца).

На острові Брацці - Pepeljuznica (Пепелюзніца).

В  Болгарії - Pepelazke (Пепеласке).

В Сербії - Papelluga або Pepelluga (Папелюга або Пепелюга);

Грузинська Попелюшка називається Conkiajgharuna  (Конкіяджгаруна) "Обірванка"

Є ще багато інших країн і казок в яких Попелюшка має своє власне імя, наприклад:

Родопис - давньоєгипетська казка

Є Сянь -  китайська народна казка

Ме Фа - корейська казка

Кхончхи - корейська казка

Мугазо - в'єтнамська казка

Там -  в'єтнамська казка

Баванг Путих  - індонезійська казка

Аббебеч - казка амхара (Ефіопія)

Шахрбану - перська казка

Благословенна доля-  індійська казка

Нещаслива - індійська казка

Сувернадеві — індійська казка

Дораліче-  італійська казка

Цецолла-  італійська казка

Розіна  - італійська казка

Прециоза  - італійська казка

Вострушка - французька казка

Вострушка - Золянка французька казка

Матильда — німецька казка

Анушка — чеська казка

Барушка — чеська казка

Христина   — чеська казка

Рашин Коті - шотландська народна казка

Апельсинка — англійська казка

Тендітна - ірландська казка

Еші -  ірландська казка

Золота зірочка — іспанська казка

Марійка — українська казка

Ганна — українська казка

Полуша  - українська казка

Тідіан — малійська народна казка

Маша — російська народна казка

Дурненька — російська казка

Василина Прекрасна - російська народна казка

Галя — білоруська казка

Мара - македонська народна казка

Марра - сербська народна казка

Маро - албанська казка

Маріца - словенська народна казка

Фатіма - курдська народна казка

Фатьма - азербайджанська народна казка

Марія - фліпінська казка

Дурепа — індіанська казка

Акосіуа - казка народу евс (Африка)

Фаруза - адигейська казка

Марія — португальська казка

Інколи Попелюшку називали просто: дівчина, принцеса, дочка короля, попівна, сирітка, пастушка, бідна дівчина, молодша дочка, падчерка, дідова дочка.

Мандрівка в казку

частина 33

Як я вже згадувала раніше, ця казка має багато різних назв, також різних авторів і різних видань та перевидань. За її мотивами зняли багато фільмів та мультфільмів. Серед них є багато які всім відомі.

Звичайно, музичний театр не міг пройти повз знамениту казку. Здається, вона просто створена для того, щоб ми побачили її на сцені, потрапили у світ чаклунства і гармонії.

З більш ніж 700 екранізованих варіантів "Попелюшки" в світі, за останні 100 років казка кілька разів екранізувалася по всьому світі, і зокрема в Німеччині. Бо як показує вище перелічена кількість написаних казок німецькою мовою, німці особливо полюбляють сюжет цієї казки.

Отже, я пропоную розглянути різні види екранізації Попелюшки послідовно з моменту їх появи на екрані чи на сцені.

У 1817 році італійський композитор Джоаккіно Россіні написав п'єсу "Попелюшка" (La Cenerentola) за французькою версією казки. Перша постановка п'єси відбулася в Римі в театрі "Валле", 25 січня 1817 року.

Дійові особи: Дон Раміро, принц Салерно (тенор), Дандіні, його камердинер (баритон), Дон Маньїфіко, барон ді Монтефьясконе, батько Клорінди і Тисби (бас), Клоринда (сопрано), Тисба (сопрано), Анджеліна, на прізвисько Попелюшка, падчерка Дону Маньїфіко (меццо-сопрано), Алідоро, філософ, наставник Дона Раміро (бас).

У барона Дону Маньїфіко дві дочки - Клоринда і Тисба - і падчерка Анджеліна, на прізвисько Попелюшка. Вітчим забрав у Попелюшки її спадщина, в будинку з неї звертаються зневажливо, як з прислугою.

Дія перша.

Ранок в будинку Дона Маньїфіко. У той час як Клоринда і Тисба крутяться перед дзеркалом, милуючись своєю витонченістю і красою нарядів, Золушка, як завжди, порається по господарству, наспівуючи сумну пісеньку.

Чути стукіт у двері. Це з'явився Алідоро, наставник принца Дону Раміро. Переодягнувшись жебраком, він займається пошуками гідної нареченої для свого вихованця. На прохання жебрака про милостиню Клотільда і Тисба відповідають грубістю. Попелюшка ж пропонує приходькові хліб і каву. Алідоро щиро зворушений добротою дівчини.

Несподівано з'являються глашаті, які повідомляють, що принц Дон Раміро збирається одружитися і скоро прибуде сюди, щоб запросити Дону Маньїфіко з дочками на бал, де обере собі майбутню дружину. Клоринда і Тисба схвильовані і радіють - кожна намагається завоювати серце принца. Надзвичайно радий і сам Дон Маньїфіко - якщо Дон Раміро вибере одну з його дочок, він зможе поправити свої справи, що похитнулися і стане до того ж знатним вельможею. У будинку починається неймовірна суєта збору на бал.

Тим часом Дон Раміро, дізнавшись від вірного Алідоро, що падчерка Дону Маньїфіко - мила і добра дівчина, приходить в будинок барона, попередньо порадившись в одяг свого камердинера Дандіні. Він вирішує сам у всьому переконатися і заодно випробувати почуття Попелюшки. Відбувається пояснення Попелюшки і принца. Дон Раміро, вислухав сумна розповідь дівчини, покірний її чарівністю, добротою і благородством.

Слідом за переодягненим Доном Раміро на порозі будинку у супроводі поштаря постає Дандіні в розкішному вбранні принца, за якого він себе видає. У удаваному захопленні, розсипаючись в компліментах, він просить просимо Дону Маньїфіко і його дочок на сьогоднішній бал. Попелюшка теж дуже хоче побувати на балу і просить вітчима взяти її з собою. Але Дон Маньїфіко невблаганний. Присутнім він пояснює, що Попелюшка не дочка йому, а всього лише проста служниця, до того ж безрідна. Попелюшка наполягає на своїх правах. Тоді розлючений Дон Маньїфіко починає погрожувати і одночасно вигадує "зворушливу" історію про передчасну смерть своєї третьої дочки.

Коли все відправляються на бал, Алідоро, втішаючи зневірену Попелюшку, обіцяє відвести її до палацу принца і заодно подбати про вбранні і прикрасах для неї.

Палац принца Дону Раміро. У розкішному кабінеті все ще переодягнений в сукні принца Дандіні розповідає своєму господареві про порочності, безнадійну дурість і порожнечу обох дочок Дону Маньїфіко і пропонує відмовитися від вибору нареченої. Тим часом з'являються сестри-суперниці. Що є сили намагаються вони сподобатися уявному принцу, кокетуючи і заграючи з ним. Але Дандіні резонно говорить про те, що не може стати чоловіком одночасно обох сестер, і пропонує вибір - одна з них повинна поступитися, і якщо бажає, то для неї знайдеться гідний претендент - слуга Дону Раміро. Пропозиція обома сестрами сприймається з обуренням.

Тим часом бал вже в повному розпалі. Несподівано повідомляють про приїзд незнайомої пані, яку вводить в зал Алідоро. Це перевдягнена Попелюшка. Ошатне плаття, коштовності зробили її невпізнанною і чарівно прекрасною. Даму тут же оточує натовп кавалерів. Краса жінки, чомусь дуже схожою на Попелюшку, викликає заздрість Клорінди і Тисби і злість в Дона Маньіфіко. І все ж сестри не впадають у відчай, вони впевнені у своїй перемозі - "принц" (переодягнений Дандіні) хоча і звернув увагу на таємничу незнайомку, проте ні на хвилину не переставав марнувати компліменти красі Клорінди і Тисби.

Гостей кличуть до столу. Після вечері повинен відбутися спектакль, потім танці і на закінчення вибір нареченої.

Дія друга.

У вітальні з'являється "слуга" принца - переодягнений Дон Раміро. Він не на жарт стурбований: здається, Дандіні, справжній слуга, теж закоханий в Попелюшку. Побачивши наближаються Дандіні і Попелюшку, Дон Раміро ховається і таємно спостерігає за ними.

Дандіні зізнається Попелюшці в своєму почутті. Попелюшка не знає, що Дандіні не принц, а всього лише переодягнений слуга. І все-таки вона відкидає його залицяння, бо серце її належить іншому; її обранець - скромний слуга принца. Все чув Дон Раміро сповнений радості. Тепер Попелюшка збирається перевірити почуття свого коханого. Вона дарує йому браслет - якщо Дон Раміро любить її, то за таким браслетом він відшукає Попелюшку. Нічого не пояснюючи, таємнича незнайомка покидає палац.

Дон Раміро наказує всім збиратися в дорогу за Попелюшкою. Вірний Алідоро вже придумав хитрість, завдяки якій повинна відбутися "випадкова зустріч" закоханих: карета принца розвалиться прямо біля будинку Дона Маньїфіко.

В цей час сам Дон Маньїфіко, нічого не знаючи про те, що трапилося, наполегливо просить "принца" - Дандіні назвати обраницю серця. У відповідь Дандіні лише сміється, відкриваючи своє справжнє обличчя. Відбувається скандальна сцена пояснення. Зрозумівши нарешті, як його обдурили, Дон Маньїфіко, задихаючись від люті, готовий рознести весь світ. Дандіні вказує розгніваного барону на двері.

Знову будинок Дона Маньїфіко. Повертаються розлючений господар і засмучені дочки. Побачивши Попелюшку, що як завжди сидить в темному кутку, вони продовжують будувати припущення з приводу таємничої дами, що з'явилася на балу у принца.

Починається гроза. Крізь шум дощу і гуркіт грому чується стукіт у двері. У будинок входить Дандіні. Вже як слуга принца він повідомляє, що карета Дону Раміро зламалася у будинку барона. Слідом за Дандіні на порозі з'являється Дон Раміро у своєму теперішньому вигляді. Побачивши на руці у Попелюшки заповітний браслет, він оголошує її своєю нареченою. Майбутнє подружжя покидають будинок Дона Маньїфіко.

Клоринда і Тисба в розпачі. Алідоро радить їм просити вибачення у зведеної сестри: знаючи добре серце Попелюшки, він упевнений, що вона їх пробачить.

https://www.youtube.com/watch?v=AuMUKhtU_oY

Мандрівка в казку

частина 34

"Сучасна Попелюшка" — американський німий короткометражний фільм 1910 року компанії "Vitagraph".

https://www.youtube.com/watch?v=W5awLBT9sYM

У 1911- 1912 році вийшов короткометражний фільм "Попелюшка" Джорджа Ніколса.

https://www.youtube.com/watch?v=Rw42U7iTB4g&feature=emb_logo

Попелюшку" 1912 року можна вважати ремейком більш раннього фільму; обидва взяті безпосередньо з оригінальної казки Перро. Фільм знімався влітку і восени 1912 року. Луїза Лагранж, яка пізніше з'явиться в багатьох французьких і голлівудських фільмах, грає одну з сестер Попелюшки. У розмові з авторами публікації Центру національного кінематографа Essai de reconstitution du catalog français de la Star-Film вона згадала доброту і ввічливість Мельєса, а також його скрупульозну старанність при зйомках сцен зі спецефектами. Прекрасного принца також грає актриса. Сам Мельєс з'являється у фільмі в ролі посланника принца, який шукає власника скляної туфельки. У фільмі широко використовується зйомка на відкритому повітрі, звичайна практика в більш пізніх фільмах Мельєса. Спеціальні ефекти у фільмі були створені з використанням сценічних механізмів, розчинення і зрощування заміщення . Як і всі інші фільми Мельєса, зняті в 1911 і 1912 роках, " Попелюшка" знімалася під керівництвом Шарля Пате для його студії Pathé Frères . Після отримання роботи Мельєса Пате доручив режисерові Фердинанду Зекку відредагувати її. Зекка скоротив плівку до половини довжини, задуманої Мельєсом, і, ймовірно, також відповідає за додавання наскрізних ефектів і середніх кадрів, які можна побачити у фільмі, оскільки ці пристрої дуже незвичайні в стилі Мельєса.

У 1912 році вийшов короткометражний фільм "Попелюшка" Коліна Кемпбелла. Цей фільм до наших днів не зберігся.

У 1914 році вийшов фільм "Попелюшка (англ.) "Джеймса Кірквуда з Мері Пікфорд.

https://www.youtube.com/watch?v=6yLJrLSYDms

Зараз це здається дивним, але у фільмах кінця 1900-х часто не було титрів з іменами акторів! Мало того, в той час не було поділу між головними і епізодичними ролями, і актриса, яка одному фільмі зіграла головну героїню, могла в своєму наступному фільмі зіграти прибиральницю, яка ніби випадково потрапила в кадр. Однак коли в 1909 році в американських фільмах почала з'являтися Мері Пікфорд, публіка майже відразу ж звернула увагу на чарівну красуню, і незабаром на рекламних щитах стали писати: "У цьому фільмі знялася дівчина з золотими кучерями!" Пікфорд стала першою кінозіркою ще до того, як глядачі вивчили її ім'я, а до середини 1910-х з її славою міг зрівнятися лише геній комедії Чарлі Чаплін. Одним з перших фільмів, що офіційно визнали її зірковість, стала німа 52-хвилинна екранізація "Попелюшки", поставлена Джеймс Кірквуд-старшим, одним з улюблених режисерів актриси. На офіційному постері "Попелюшки" ім'я Пікфорд було написано майже таким же великим шрифтом, як назва стрічки.

" Попелюшка " (1916) з Астою Нільсен. Union-Glashaus / Berlin-Tempelhof:

Сценарій для однієї з перших німецьких екранізацій написав датчанин Урбан Гад. Він інсценував казку як сімейну історію: дівчина Лотте, яку грає німа кінозірка Аста Нільсен, росте в бідних умовах у прийомних батьків. Але вони погано ставляться до дівчини. Чого Попелюшка не знає: вона насправді дочка багатго урядового радника Хартів (Макс Лауда).

Дружина, таємно народивши її, від сорому віддала дитину. Зрештою все обертається на краще, і сім'я возз'єднується. Гад перевів розповідь в тодішнє сьогодення. Так виникла буржуазна кіношна казка з тенденціями до мелодрами – яка, однак, сьогодні вважається зниклою. Передано "що" Попелюшка " була знята в храмових студіях Projection AG Union (PAGU).

Міндрівка в казку

частина 35

У 1898 році вийшов короткометражний фільм "Попелюшка" Джорджа Альберта Сміта. Дуже шкода, але цей фільм не зберігся до наших днів.

А от в 1899 році відбулася прем'єра іншої опери від французького композитора Жюля Массне.

https://www.youtube.com/watch?v=XQh3PJnLKT0

Також у 1899 вийшов фільм "Попелюшка" ("Cendrillon") - кажуть, що це був перший у історії казковий фільм німецькою мовою: "Попелюшка", режисера Джорджа Мельєса. За традицією, французького піонера кіно надихнула однойменна казкова опера Жюля Масне. Як і фільм Мельєса, це переказ французької казки "Попелюшка" Шарля Перро.

Тут дівчина ("настільки ж хороша, наскільки красива") повинна утвердитися проти підлої мачухи та її не менш злих дочок. Попелюшкою її назвали тому, що вона спить у кутку каміна поруч з попелом. Проте дівчина бере участь у королівському балі без дозволу. Там принц закохується в неї. Коли Попелюшка тікає від принца незадовго до опівночі, вона губить одну туфельку. Наступного дня принц оголосив, що одружиться на тому, кому підійде це взуття. Коли Попелюшка приміряє туфельку, то вона якраз їй в пору, і син короля веде дівчину до свого замку.

"Попелюшка" 1899 року став першою іноземною стрічкою, яка була куплена для американського прокату. У США фільм показувався в кольорі - прокатники найняли художників, які вручну розфарбували кожен кадр прокатних копій. У той час це був єдиний спосіб отримати кольорове зображення на екрані.

Мандрівка в казку

частина 36

"Попелюшка Сіндерс / Cinderella Cinders" (1920)

https://www.dailymotion.com/video/x31tjtv

Попелюшка в стилі модерн. У головній ролі - американська комедійна актриса Еліс Хауелл.

Цікаво, що цей мультфільм Попелюшка як короткометражна версія казки вийшов 1922 році, ще до появи Миккі Мауса.

"Попелюшка / Aschenputtel" (1922)

https://www.dailymotion.com/video/x2p82v1

Перше звернення до сюжету німецького аніматора Лотті Рейнігер, що спеціалізувалася на силуетній анімації і створювала, в основному, рекламні короткометражки. У 1954 році вона також випустила англійську версію казки.

"Загублена туфелька / Der verlorene Schuh" (1924)

https://www.youtube.com/watch?v=4PcVSaDl90M

Перша німецька версія, в якій головну роль виконала Хельга Томас, а зняв картину Людвіг Бергер, який працював згодом над відомим "Багдадським злодієм".

"Поцілунок для Попелюшки / A Kiss for Cinderella" (1925)

https://www.youtube.com/watch?v=G_CG_xgVFFU

Герберт Бренон створив ще одну американську версію, в якій зіграла Бетті Бронсон, роком раніше з'явилася в образі Пітера Пена.

" Елла Сіндерс / Ella Cinders " (1926)

https://www.youtube.com/watch?v=4a4UgYorLog

Коллін Мур в модернізованій трагікомічній історії, в якій головна героїня виграє конкурс краси і відправляється в Голлівуд, де їй пообіцяли дати роботу. Після прибуття вона з'ясовує, що конкурс був аферою, і ніякої роботи тут немає.

Мандрівка в казку

частина 37

" Попелюшка " (1930/31) "Aschenputtel" вчиться говорити була знята в Кіностудії Берлін: німий

У перехідний період від німого до звукового фільму продюсер казкового фільму Альф Зенгерлінг адаптував свою "Попелюшка". Режисер вперше створив німу версію казки в 1930 році. З одного боку, тому, що він ще не вірив у прорив звукового кіно, з іншого-тому, що йому просто не вистачало грошей на більш дорогу постановку з промовистими акторами.

Але лише через рік він поклав на музику свій казковий фільм - хоча картина не завжди синхронізується зі звуком. Дитячий сюжет заснований на версіях "Попелюшки" Бехштейна та Грімм, але також ставить нові акценти. Померла мати допомагає дівчині, щоб Попелюшка (Еріка Даннгофф) могла двічі прийти на бал і зустріти там принца (Вольфганга Кляйна).

На відміну від багатьох ранніх казкових фільмів "Попелюшка", ця 71-хвилинна версія збереглася. Зовсім недавно її показали в 2007 році в рамках ретроспективи "Попелюшка - казка крізь віки" на 15-му німецькому фестивалі дитячих медіа "Золотий горобчик".

"Бідна Попелюшка / Poor Cinderella" (1933)

У головній ролі-Незрівнянна Бетті Буп, придумана Максом Флейшером для Paramount Pictures.

Бідна Попелюшка (Оригінальна назва-Бетті Буп у фільмі "бідна Попелюшка") - анімаційний короткометражний фільм студії Fleischer Studios 1934 року за участю Бетті Буп. "Бідна Попелюшка" була першим кольоровим фільмом студії Флейшера і єдиною появою Бетті Буп в кольорі в епоху Флейшера. Це останній анімаційний короткометражний фільм, представлений Максом Флейшером і студією Fleischer Studios, а також перший кольоровий анімаційний короткометражний фільм серії Paramount Picture.

Попелюшка (зображена Бетті Буп) - бідна молода жінка, змушена бути фактичною рабинею своїх двох потворних зведених сестер, які вимагають, щоб вона підготувала їх до балу принца, в той час як вона залишається вдома, щоб оплакувати свою дівочість, співаючи, що ніхто не любить її і що її єдина перепочинок - це її мрії, але вона сподівається колись стати справжньою принцесою. Попелюшку відвідує її Фея-хрещена, яка виконує її бажання піти на бал принца, даючи їй гарний одяг, екіпаж і традиційні скляні туфлі з попередженням, що вона повинна виїхати до півночі, перш ніж чари закінчаться.

Під час балу Прекрасний принц, спровокований озброєним молотком Купідоном, спускається по сходах в королівській манері і миттєво закохується в Попелюшку. Ці двоє чудово проводять час, танцюючи разом, але коли пробиває північ, вона вибігає з балу, залишивши свою туфлю. Принц оголошує, що той, хто зможезнайти ногу які підходить це взуття, буде його дружиною; всі дівчата в країні шикуються, щоб спробувати, і нікому вана не підходить, поки Попелюшка не прибуде і не поміряє своє взуття. Вони одружуються, а потворні зведені сестри залишаються сперечатися одна з одною до тих пір, поки двері останнього титулу не вдарять їх головами одна в одну.

Короткометражка була зроблена в двосмуговому процесі Cinecolor, тому що Уолт Дісней мав ексклюзивні права на новий 3-смуговий процес Technicolor з 1932 по 1935 рік. (Інші кольорові класики 1934 і 1935 років були виконані в двоколірній техніці.) Волосся Бетті були пофарбовані в червоний колір, щоб скористатися цим. Також використовується короткий процес rotograph Флейшер студії, щоб надати деяким сценам різкості.

Руді Валлі з'являється в карикатурі, виконуючи заголовну пісню під час балу.

"Попелюшка зустрічає Принца / Cinderella Meets Fella" (1938)

https://www.dailymotion.com/video/x7wy40k

Мандрівка в казку

частина 38

У 1945 році відбулася прем'єра балету Сергія Прокофьева на лібретто Миколи Волкова.

https://www.youtube.com/watch?v=p_AlohD4Vk4&feature=emb_title

Музика до балету написана в період з 1940 по 1944 рік. Вперше "Попелюшка" на музику Прокоф'єва була поставлена 21 листопада 1945 року на сцені Великого театру. Її постановником був Ростислав Захаров, а головну роль виконували балерини Ольга Лепешинська, Галина Уланова і Раїса Стручкова. Раніше на сюжет Попелюшки ставилися балети на музику інших композиторів.

Борис Пастернак писав Галині Уланової після прем'єри балету в Москві в грудні 1945 року:

"... Я особливо радий, що бачив Вас у ролі, яка поряд з багатьма іншими образами світового вимислу висловлює чудову і переможну силу дитячої, покірною обставинам і вірною собі чистоти ... Мені та сила дорога в її загрозливою протилежності тієї, теж вікової, брехливої і боягузливою, низькопоклінної придворної стихії, нинішніх форм якої я не люблю до божевілля ... "

8 квітня 1946 року в Кіровському театрі відбулася прем'єра нового балету Костянтина Сергєєва на музику Прокоф'єва. Вистава оформив художник Борис Ердман, за диригентським пультом був Павло Фельдт.

Партію Попелюшки виконала дружина балетмейстера Наталія Дудинская, а принца - К. М. Сергєєв. Прекрасним втіленням образу Попелюшки стали Габріела Комлева і Світлана Єфремова. І сам спектакль на довгі роки полюбився глядачеві, згадує фільм Шварца.

Свого часу, на початку 80-х років, спектакль Сергєєва був знятий на кіноплівку як телебалет.

Популярність також отримала постановка "Попелюшки" Фредеріком Аштон в 1948 році на артистів трупи "Седлерс-Уеллс" в Лондоні.

Короткий зміст:

Дія перша: У будинку злої мачухи вона сама і дві її дочки Худишка і Кубишка приміряють шаль. З'являється Попелюшка. Вона згадує свою померлу матір. Намагається знайти розраду у батька, але той повністю під впливом своєї нової дружини. У будинок приходить жебрачка. Сестри женуть її, але Попелюшка потайки запрошує бабусю відпочити і годує її. Мачуха і сестри готуються до від'їзду на королівський бал.

Вони приміряють нові наряди. Учитель танців дає незграбним сестрам останній перед балом урок. Нарешті мачуха і сестри їдуть. Попелюшка залишається одна. Вона мріє про бал і танцює на самоті. Повертається жебрачка. Раптово вона перетворюється - це фея, яка нагородить Попелюшку за її добре серце. За допомогою феї Попелюшка споряджається на бал.

Єдина умова - опівночі вона повинна звідти піти.

Дія друга: У палаці в повному розпалі королівський бал. Танцюють дами і кавалери. Приїжджає мачуха з сестрами. Сестри привертають увагу своєю неповороткістю. З'являється принц. Гості танцюють мазурку. Урочиста музика супроводжує прибуття таємничої незнайомки. Це Попелюшка.

Принц захоплений нею і запрошує на танець (великий вальс). Сестри намагаються привернути увагу принца (дует з апельсинами), але безуспішно. Принц не відходить від Попелюшки. Вони не помічають, як біжить час. Раптово романтичний вальс-коду переривається ударом годинника. Настала північ. Попелюшка тікає, втративши кришталеву туфельку, яку піднімає принц.

Дія третя: Принц в розпачі. За допомогою шевців він приміряв черевичок усім жінкам королівства, але він нікому не підходить. Принц вирушає на пошуки незнайомки в далекі країни, але безуспішно. А в будинку мачухи Попелюшка як завжди зайнята домашніми справами і згадує про бал. Раптом приїжджає принц.

Він вимагає, щоб всі жінки поміряли туфельку. Але марно сестри, а потім і мачуха намагаються надіти туфельку - вона їм безнадійно замала. Помітивши Попелюшку, принц пропонує приміряти туфельку і їй. Попелюшка відмовляється, але потім у неї з кишені випадає друга туфелька. Принц заглядає в обличчя дівчині - це його кахана.

Тепер ніщо не розлучить їх.

У 1946 році Євген Шварц за мотивами французької версії сюжету написав п'єсу.

"Попелюшка" — російський радянський художній фільм-казка, поставлений на кіностудії "Ленфільм" в 1947 році режисерами Надією Кошеверовою і Михайлом Шапіро. Сценарій до фільму написав драматург Євген Шварц за мотивами казки Шарля Перро.

Основа сюжету — старовинний казковий мотив про працьовиту Попелюшку, злу мачуху і ледачих сестер. Євген Шварц переробив сюжет до рівня комедії, в якій є і просто гумор, і зла сатира. В Казковому Королівстві живуть мачуха, її злі дочки — Анна і Маріанна, безвольний чоловік-Лісничий і його донька від першого шлюбу — Попелюшка. Мачуха експлуатує бідну дівчину, як хатню робітницю. За допомогою своєї Хрещеної Феї Попелюшка потрапляє на королівський бал, де в неї закохується прекрасний і дуже добрий Принц. Опівночі чарівництво закінчується, і бідній Попелюшці доводиться повернутися до колишнього життя. Але за кришталевою туфелькою, яку Попелюшка втратила, тікаючи з палацу Принц її знаходить.

Головну роль виконувала Яніна Жеймо, якій на момент зйомок було 37 років. Але ми беззастережно віримо, що перед нами зовсім юна Попелюшка.

https://www.youtube.com/watch?v=iZ1m1nxLGbs

Мандрівка в казку

частина 39

В 1950 році вийшов повнометражний мультфільм студії Уолта Диснея. Цей фільм знімали довгих шість років. Говорять, якби глядачі не прийняли її, знаменитий мультиплікатор взагалі відмовився б робити повнометражні картини. Кожного персонажа для цього мультфільму змальовували з реального актора або актриси. Придивіться: головна героїня дуже схожа на Інгрід Бергман.

https://victormk.io.ua/v8c36c98e3e7667b98625017a72aef0b3

В сюжеті йдеться про те, що Попелюшка - дочка овдовілого дворянина, все своє дитинство прожила в розкоші і комфорті. Вважаючи, що їй не вистачає материнської турботи і ласки, батько дівчинки одружується на жінці на ім'я леді Тремейн, що має власних дочок, ровесниць Попелюшки: Анастасію і Дрізеллу. Однак, після смерті дворянина, мачуха розкриває своє справжнє підступне і холодне обличчя. Вона, її дочки і кіт Люцифер починають всіляко принижувати і знущатися над Попелюшкою, в кінцевому підсумку перетворюючи її на служницю у власному будинку. Але, незважаючи на всі свої негаразди, дівчина і раніше залишалася ніжною і доброю. Їй, природно, набридає постійна робота по дому, і вона часто мріє про принца, який забере її з цього місця. Опустити голову їй не дають лише друзі - миші і пташки.

У той же час в королівстві Король, мріючи про онуків намагається підшукати дружину для свого сина, і наказує Герцогу розіслати дамам запрошення на бал. Його отримує і Попелюшка, але Мачуха дізнається про це і дозволяє піти на бал, якщо вона знайде відповідне плаття і доробить роботу в будинку. Попелюшка так і не знайшовши плаття засмучено відмовляється від балу. Але коли вона заходить в свою кімнату, її чекає приємний сюрприз - перед нею, плаття зроблене тваринками. Попелюшка вибігає і каже, що піде на бал. Але зведені сестри бачать підступ і помічають, що це плаття зроблено з їх речей, і починають буквально рвати на ній одяг, обзиваючи злодійкою. Дуже засмучена Попелюшка тікає і, знайшовши відокремлене місце, ридає.

Але тут з'являється Фея-Хрещена і заспокоює Попелюшку, більш того, у неї є чарівна паличка, якою вона перетворює мишей в коней, гарбуз на карету, а обірване плаття Попелюшки перетворює в шикарне блискуче синє плаття. Фея відправляє Попелюшку на бал з однією умовою - до півночі їй потрібно звідти піти, так як диво закінчиться.

На самому балу Принца не влаштовує ні одна дама, Король починає обурюватися. Принц в здалеку помічає Попелюшку і хутко йде до неї, не реагуючи на Дрізеллу і Анастасію. Принц і Попелюшка починають танцювати знаючи, що це любов з першого погляду. Мачуха і дочки впізнають в ній Попелюшку. Попелюшка забуває про умови Феї і, коли починає бити годинник, вона відразу розлучається з принцом і тікає, загубивши при цьому туфельку. Втікши, Попелюшка помічає що кришталеві черевички не зникли.

Герцог знаходть туфельку, яку втратила Попелюшка і показує Королю. Той в пориві люті через те, що Попелюшка втекла, посилає Герцога міряти черевичок кожній дівчині, погрожуючи, що за провал той відповість головою. Попелюшка переодягається назад в покоївку і намагається приховати, що була на балу. А Мачуха, знаючи, що Попелюшка і є та сама дівчина, замикає її в кімнаті. Прибуває Герцог з наміром приміряти туфлю. Під час розмови Гас і Жак непомітно витягають ключ з кишені і поспішають звільнити Попелюшку. Коли туфелька не підійшла Дрізеллі і Анастасії, Герцог починає йти, але його зупиняє Попелюшка з проханням і їй приміряти туфельку. Мачуха намагається відмовляти - "вона всього лише служниця, от що надумали". Але Герцог запевняє, що туфлю повинна приміряти кожна дівчина в королівстві. З через свою необережність Герцог упускає туфлю і розбиває її, але Попелюшка дістає другу. Бачачи, що туфелька підходить Герцог Попелюшка і тваринки радіють, коли мачуха з доньками зазнають поразки. Попелюшка вирушає в замок і стає найщасливішою дівчиною в королівстві.

Фінальна сцена - закохані Принц і Попелюшка їдуть в кареті і цілуються.

"Попелюшка" (1955) була знята у заповіднику Пфауенінзель / Західний Берлін:

Що спільного у "Монаха з батогом" та "Попелюшки"? Дуже. Як для смуги Едгара Уоллеса з 1967 року, так і для кольорового, хоча і неквапливого казкового фільму, зовнішні кадри були зроблені на Пфауенінзелі в південно-західному кутку Берліна. Сьогоднішній природний заповідник завдовжки лише 1,5 кілометра та вузький 500 метрів був створений як ландшафтний парк в англійському стилі на початку XIX століття.

У палаці Пфауенінзель, романтичному, схожому на казку, яскраво побіленому замку, принц (Рюдігер Ліхті) живе у фільмі Фріца Геншова "Попелюшка" (1955). Окрім маленького замку, у казці можна впізнати і Кавальєрхаус, який знаходиться в центрі острова і був перетворений в пізньо-готичний патриціанський будинок Карлом Фрідріхом Шінкелем у 1824/25.

Постріли на відкритому повітрі також були зроблені на материку, наприклад, у фолькспарку Кляйн-Глієніке, який знаходиться недалеко від Пфауенінзеля: Коли фільм Попелюшка (Рита-Марія Новотна) залишає королівський бал незадовго до півночі, принц їде за ним - серед іншого тут видно арку машинного будинку в кольорі охри, який був побудований у 1837/38 рр. у стилі італійського форту.

Місцем зйомок будинку Попелюшки режисер Фріц Геншов визначився з "Ягерхофом" в англійській "Тудор-готиці", який також побудував Шінкель. Оскільки колишній будинок для мисливців був реконструйований згідно з оригіналом наприкінці 1970-х, попередній стан все ще можна побачити в "Попелюшці" з 1955 року.

"Кришталевий черевичок / The Glass Slipper" (1955)

Мюзикл Чарльза Уолтерса з Леслі Карон в ролі Елли.

У 1957 році вийшов американський телемюзикл "Попелюшка", режисера Ральфа Нельсона за мотивами казки Перро. Бродвей.

Грунтуючись на лібрето телеверсії 1957 року народження, Дуглас Картер Бін вносить деякі зміни в сюжет: Попелюшка відкриває очі принцові Тофер на несправедливість в Королівстві; батьки принца померли, залишивши в наставників принца злого прем'єр-міністра, який, будучи злодієм, видавав жорстокі закони. Бін додав і двох нових персонажів: повстанця Жан-Мішеля і зведену сестру Габріель. В партитуру були включені композиції з оригінальною телеверсії і ще чотири пісні з каталогу Роджерса і Хаммерстайна (в тому числі "Now is the Time", вирізана з мюзиклу "Південь Тихого океану").

Сюжет:

Дія I. Дівчина Елла живе з мачухою та зведеними сестрами, які після смерті її батька поводяться з нею як з прислугою і називають Попелюшкою, оскільки її одяг весь час забруднена золою.

Наслідний принц Тофер може перемогти будь-якого дракона, велетня і іншу нечисть, але погано уявляє собі, як буде керувати країною, коли настане час - після смерті його батьків королівством від імені принца править лорд-канцлер Себастьян.

Тофер і Попелюшка випадково зустрічаються на дорозі, по якій Принц повертається до палацу, і вона подає йому води. Попрощавшись з Принцом, Попелюшка розмовляє зі своїми друзями - революціонером Жаном-Мішелем і Безумной Марі, яка живе на краю лісу. Незабаром прибувають мачуха Мадам і сестри - вимоглива Шарлотта і скромна Габріелла.

У палаці Себастьян і його зброєносець лорд Пінклтон запевняють Принца, що настав час для королівського весілля. Щоб підшукати наречену, буде влаштований великий бал. З повідомленням про прийдешнє балі Пінклтон відправляється на міську площу, де зустрічає Жана-Мішеля, агітує натовп почати боротьбу проти політики уряду.

У будинку Мадам вирує життя - мачуха і сестри готуються до балу. Приходить Жан-Мішель, переконаний, що Принцу потрібно дізнатися більше про життя людей в королівстві. Він підбиває Еллу надіти красиву сукню і відправитися на бал, щоб повідомити Тофер, що настав час змін. Божевільна Марі жартує, що її життя теж могла б бути краще, і відкриває свою таємницю: насправді вона Фея-хрещена Елли.

Настав час чудес: Хресна перетворює гарбуз у карету, тварин - в кучера і лакея, а лахміття Попелюшки - в прекрасну сукню. Вона відправляє Еллу на бал з одним застереженням - диво закінчиться рівно опівночі.

Елла з'являється на балу, ніхто не впізнає її. Доброта і почуття справедливості дівчата зачаровують Принца. Незабаром годинник б'є дванадцять - у Елли вистачило часу лише на те, щоб сказати Принцу, що в його володіннях не все гаразд. Збігаючи по палацової сходах, Попелюшка спотикається і ледь не втрачає туфельку, але встигає підхопити її і зникнути.

Дія II. Принц сповнений рішучості знайти таємничу незнайомку, так щиро говорила про справи держави. Придворні дами на чолі з Шарлоттою журяться, що Тофер не вибрав когось із них. Тим часом Принц пускається в погоню - він і його гвардія ледь не наздоганяють Попелюшку.

У звичних лахмітті Елла повертається додому, згадуючи, як хороший був Принц. В зневірі повертаються мачуха і сестри. Попелюшка прикидається, що фантазує про те, як чудово було на балу. Коли Габріелла і Елла залишаються одні, Габріелла розуміє, хто був незнайомкою на балу і відкриває Попелюшку свій секрет - вона закохана в баламута Жана-Мішеля. Дівчата клянуться бути союзниками.

Принц Тофер продовжує пошуки. Поступово він розуміє, що Себастьян вів його по хибному шляху. Принц вирішує влаштувати ще одне торжество, щоб знайти незнайомку. У день званого обіду Габріелла віддає Елі свою сукню. Прийшовши Жан-Мішель освідчується в коханні Габріелла. Їх застає Мадам. У люті вона рве плаття Попелюшки, а Габріеллу і Жана-Мішеля виганяє з дому, забороняючи їм повертатися, після чого відправляється на торжество з Шарлоттою. В останній момент з'являється Фея-хрещена і дарує Попелюшку не тільки нове плаття, але і впевненість в собі для нового відвертої розмови з Принцом.

У палаці Елла ділиться з Тофер своїми думками про те, яким чудовим королем він міг би стати, якби був готовий до змін. Принц негайно оголошує вибори прем'єр-міністра між Себастьяном і Жаном-Мішелем. Тофер готовий стати лідером і знає, що знайшов свою супутницю життя. Раптово годинник б'є північ. Елла знову збігає по сходах, але зупиняється, щоб скинути туфельку і залишити її на сходах.

Принц дає всім жінкам королівства шанс приміряти кришталеву туфельку. Звичайно ж, вона доводиться впору тільки Попелюшку. Мадам кається в своїй жорстокості, і Елла прощає її і Шарлотту. Габріелла і Жан-Мішель отримують благословення Мадам, сім'я возз'єднується. Жан-Мішель обраний прем'єр-міністром, а Елла і Тофер стають чоловіком і дружиною.

https://www.dailymotion.com/video/x5l333d

Мандрівка в казку

частина 40

Кришталевий черевичок (1960) Фільм-вистава.

https://www.youtube.com/watch?v=-0i9iYPrV9g

У ролях: Раїса Стручкова, Лесма Чадарайн, Олена Рябінкіна, Олександр Радунський, Олександр Лапаурі. Прем'єра відбулася 11 лютого 1961 року.

У 1960 році знаменитий режисер-казкар Олександр Роу і режисер-балетмейстер Ростислав Захаров відобразили Радянське бачення цього балету у фільмі-виставі, поставленому на кіностудії імені Горького. Партію Попелюшки в цій постановці виконала солістка Великого театру Раїса Стручкова, основний дублер Галини Уланової. Партію Принца танцював Геннадій Ледях, також артист з трупи Большого театру.

Попелюшок (1960) Cinderfella. Комедійний мюзикл.

https://www.youtube.com/watch?v=4EujE8pA1VI

Режисер: Френк Тэшлин

У ролях: Джеррі Льюїс, Ед Вінн, Джудіт Андерсон, Хенрі Сілва, Роберт Хаттон

Це була комедійна і осучаснена екранізація "Попелюшки", в якій Льюїс зобразив "Попелюшка" – безвольного хлопця, який фактично став дворецьким в сім'ї його мачухи. Відповідно Принц в цій постановці був принцесою, злісні зведені сестри-злісними зведеними братами, а фея-хрещена – чарівним хрещеним. Картина замислювалася як гарантований Різдвяний хіт, але її успіх був порівняно помірним, і зараз вона цікава лише як спроба перевернути класичну казку з ніг на голову.

В 1970 році у Франції було знято фільм-казку "Осляча шкура"за мотивами однойменної казки Шарля Перро. Режисером був Жак Демі. В сюжеті казки мова йде про те, що у чарівній казковій країні жили-були щасливий красень Король і доброчесна Королева. Розкіш і багатство панували в палаці, оточеному могутніми фортечними стінами, а в королівській стайні стояло багато добрих коней. Однак найпочесніше місце займав там ... старий осел, і відвідувачі гостинного королівства не переставали цього дивуватися.

І дивувалися вони до тих пір, поки не впізнавали шокуючу таємницю - старий огидний осел був основним інвестором в бюджет королівства, тому що ... справляв нужду виключно золотими монетами і дорогоцінними каменями. Однак мінливості долі не минули і щасливих мешканців палацу. Королеву убив жорстокий недуг, і невтішний Король поклявся, що одружується знову тільки на принцесі, яка буде ще прекрасніше його улюбленої покійної дружини.

Важко знайти гідну заміну, і вибір прискіпливого Короля падає на його власну дочку-принцесу. Що робити доброчесній невинній дівчині, щоб уникнути гріховного кровозмішувального шлюбу? Звичайно ж, тікати з королівства. І шкура чарівного осла принцесі в цьому допомогла.

" Попелюшка / Cinderella " (1965)

https://ok.ru/video/895203936770

Ще один мюзикл на стару тему. У головній ролі - Леслі Енн Уоррен, короля і королеву зіграли метри Уолтер Піджн і Джинджер Роджерс, а в образі феї постала Селести Холм.

"Жила-була... / C'era una volta..." (1967)

https://www.dailymotion.com/video/x3xa55r

Неповторні Софія Лорен і Омар Шаріф в неаполітанській версії казки, знятої Франческо Розі.

"Попелюшка / Popelka" (1969)

https://www.youtube.com/watch?v=4_gaouu6zk8

Чехословацька кіноказка з Євою Грушковой. До речі, це не перше звернення чехів до даного сюжету-ще в 1929 році вийшла версія за участю Здени Листової.

Мандрівка в казку

частина 41

" Попелюшка / Sinderella külkedisi " (1971)

https://www.youtube.com/watch?v=DCZke4LKtvE

У кожної країни своя Попелюшка. Наприклад, в Туреччині її зіграла Зейнеп Дегірменсіглу.

" Одного разу / Maria d'oro und Bello Blue " (1973)

Кумедний мультфільм німецько-італійського виробництва з сюжетом, що зазнав чималих змін.

"Три горішки для Попелюшки" (1973) Багато хто пам'ятає і любить цей фільм. Який було знято в замку Моріцбург / Дрезден. У зйомках брали участь Чехословаччина і ГДР - країни, яких тепер немає на карті. А ось фільм живе.

https://www.youtube.com/watch?v=Up_09pBfZMY

Коли взимку 1972/73 р. Розпочалися зйомки культового фільму Чехословаччини та Німеччини "Три горішки для Попелюшки", перші кадри на відкритому повітрі мали бути зроблені перед засніженим замком Моріцбург. Але руйнований замок, який знаходиться в 15 кілометрах на північний захід від Дрездена і є місцем перебування королівської родини у казковому фільмі, на той час був не білим, а сірим.

Нігде не було снігу. Ось чому режисеру Вацлаву Ворлічеку було розподілено багато штучного снігу перед зйомками. Наприклад, для кадру, на якому камера знімає процесію короля, а замок видно на задньому плані.

До речі, місце, де були зроблені ці мальовничі фотографії Моріцбурга, є доступним і сьогодні.

Так само сходи, на яких Попелюшка (Лібуше Шафранкова) губить взуття і знаходить його принц (Павло Травнічек), розташовані в замку Моріцбург. Як відомо фан-сторінці фільму "Три горішки для Попелюшки", палацовий комплекс має чотири схожих схожих сходи: Права сходи розташована на східній стороні до саду.

З 2009 року в Моріцбурзі на спеціальних виставках згадують культ чехословацько-німецької казки - з оригінальними костюмами та реквізитом. Часто забувають, що бароковий замок був лише одним із місць зйомок казки Божени Немцової. На відміну від них, багато внутрішніх знімків зроблено у східнонімецьких студіях DEFA в Потсдамі-Бабельсберзі.

В цьому сюжеті феї немає, Попелюшці допомагають три горішки - в них знаходиться костюм стрільця, бальне і весільне сукні.

Фільм планували знімати влітку. Але підготовчий період затягнувся, настала зима. Це надало особливу атмосферу. Напевно, невипадково в Німеччині, Чехії і Норвегії "Три горішки для Попелюшки" показують саме в різдвяні дні.

Я теж обожнюю цей фільм і пропоную поринути в його сюжет:

Жила була дівчинка зі своєю мачухою і її донькою. Мачуха свою дочку любила, балувала, а Попелюшку постійно приструнювала і придумувала їй багато справ. Але не дивлячись на це Попелюшка іноді втіка з дому в ліс. Там вона вчилася кататися на своєму коні Юрашику, вчилася стріляти з лука, лазити по деревах. Одного разу вона в лісі зустріла принца зі своїми друзями. Поговорила трохи з ними, а потім втекла додому. Принц в цей день гуляв з друзями, а його батьки подорожували по королівству і заїхали в гості в будинок в якому жила Попелюшка. Мачуха їх пишно прийняла, пригостила всякими смаколиками. А коли король і королева їхали додому, вона напросилася зі своєю дочкою на бал. І ось почалася підготовка до балу. Мачуха наказала Вінцику, це їх старший слуга, щоб він поїхав на базар і купив все потрібне для пошиття нових бальних суконь. Коли він їхав, запитав Попелюшку, що їй привезти. Вона йому відповіла, щоб він привіз те, що впаде йому на ніс. Надалі так і сталося. Коли Вінцик повертався з міста йому на ніс впало гніздо, в якому було три чарівних горішка. А допомогла цьому гніздові впасти стріла, яку випустив принц зі свого арбалета, коли в цей час гуляв у лісі зі своїми друзями. Коли Попелюшка отримала свої горішки, вона дуже зраділа цьому подарунку, хоча мачусі він не сподобався, вона сказала, що це подарунок для білочки. Ну ось в той час коли в будинку Попелюшки всі готувалися до балу, вона таємно вирішила відвідати свою подругу Сову. І подивитися в свою скриньку, на свої скарби. І випадково впустила перший горішок, в якому опинився костюм мисливця. Одягнувши його вона поїхала в ліс покататися на своєму Юрашику. Там вона знову зустріла принца. Під час цієї зустрічі вона показала свою майстерність у стрільбі з арбалета і виграла королівський перстень.

І ось настав день балу. Попелюшці так хотілося туди потрапити, але мачуха придумала для неї купу роботи і щоб роботи було ще більше вона змішала горох і сочевицю і наказала розібрати в різні кошики. Попелюшка була дуже засмучена, коли залишилася розбирати цю суміш. Але їй допомогли її вірні друзі голуби. І тоді зробивши всі інші справи вона пішла до своєї Розарки, яка охороняла її скарби. Взявши два горішки в руки, Попелюшка побачила, що один відпав, і з нього з'явилося чудове плаття кольору ранкової зорі. Вона була в захваті. Одягнувши цю сукню вона сіла на Юрашика і поїхала в замок подивитися на бал. Коли вона приїхала в замок спочатку подумала подивитися тільки у вікно, але Юрашик підштовхнув її, щоб вона пішла на бал. Коли Попелюшка увійшла в замок, всі слуги не могли відвести від неї очей, настільки вона була красива. В цей час бал вже почався і принц протанцював кілька танців з різними дівчатами, в тому числі і з дочкою мачухи. Але ніхто з присутніх дівчат йому не сподобався і він посварившись з батьком вирішив піти в ліс валити дерева. І раптом, йдучи до виходу, він зустрів Попелюшку. Вона, надівши вуаль, його подякувала зо те, що він її зустрічає, хоча насправді принц просто хотів піти. Тоді принц запропонував Попелюшку потанцювати, вона погодилася. Принц сказав Попелюшці, що вона йому дуже сподобалася і він хоче з нею одружитися. Попелюшка сказала, що погодиться, якщо він відгадає загадки і під час танців вона почала задавати йому загадки. Принц нічого не міг зрозуміти і не зміг відповісти на питання Попелюшки. Тоді вона повернулася і втікла. Тікаючи, вона спіткнулася на сходинках і втратила туфельку. Вона спочатку хотіла повернутися щоб забрати туфлю, але потім побачила, що принц її наздоганяє і вона стрибнула на Юрашика і помчала додому. Принц зі своєю свитою помчав за нею. Приїхавши додому Попелюшка закрила ворота і сховалася в будинку. Коли принц приїхав до її будинку, він розбудив криками весь двір і наказав шукати дівчину якій підійде та туфелька, що він тримав в руках. Всі дівчата і жінки які жили у дворі були побудовані і приміряли туфельку, але нікому вона не підходила, бо була дуже маленького розміру. Тоді один зі слуг згадав про Попелюшку і всі почали її кликати. Але Попелюшка не з'являлася. Тому що в цей час з балу повернулася мачуха з дочкою і вона побачила де Попелюшка ховається. Вона вирішила обдурити принца і видати свою дочку за Попелюшку. Вони обидві пішли потайки в будинок і зловили Попелюшку відібрали у неї рожевий наряд. Мачуха посадила свою дочку в карету, наділа їй на голову капішон, щоб не було видно обличчя дівчини. А потім крикнула принцу, що у неї є його наречена. Коли принц захотів приміряти туфельку мачуха вирвала її з рук принца і наказала їздовому швидко їхати. Що він і зробив. Тоді принц стрибнувши на свого коня швидко помчав за ними. Але доїхавши до річки, карета перекинулася і принц побачив, що це не Попелюшка, а та дівчина з якою він танцював на балу і вона йому зовсім не сподобалася. Він забрав у неї туфлю і повернувся назад у двір до Попелюшки. В цей час Попелюшка встигла піти до Розарки і взяти свій третій горішок в якому була біла весільна сукня. Одягнувши її, вона виїхала у двір до принца на своєму Юрашику. І запитала принца чи не її він шукає, і чи немає у нього її другої туфельки? Принц радісний підбіг до Попелюшки, обійняв і поцілував її. І тоді він все зрозумів і дав відповіді на її питання, які вона задавала йому на балу. Після цього Попелюшка погодилася бути його дружиною. Всі у дворі закричали: ура буде весілля! І Попелюшка з принцом сіли на коней і помчали в замок! А в цей час старий учитель принца втік за ними і в слід кричав: Гей принц потрібно йти на урок історії!

Туфелька і троянда (1976) The Slipper and the Rose: The Story of Cinderella

На екрани вийшла мелодрама, знята в стилі мюзикл, пригоди, сімейний, фентезі. Режисер: Брайан Форбс. У ролях: Річард Чемберлен, Джемма Крейвен, Аннетт Кросбі, Едіт Еванс, Крістофер Гейбл.

Американські лібретисти брати Шерман і англійський композитор Анджела Морлі зробили з "Попелюшки" мюзикл. На відміну від більшості мюзиклів "Туфелька і троянда" спершу була екранізована і лише потім поставлена на сцені. Картину на основі цього мюзиклу зняв англієць Брайан Форбс, режисер знаменитих "Степфордських дружин", а Попелюшку і принца зіграли Джемма Крейвен і Річард Чемберлен, також відомий як Араміс з англійських "Трьох мушкетерів". Ця британська картина була номінована на два "Оскара" ("Краща пісня" і"Краща музика") і на дві премії BAFTA ("Краща музика"і "кращі костюми"). Анджела Морлі відома не тільки своєю музикою для фільмів і серіалів, але і тим, що вона народилася чоловіком. "Туфелька і троянда" була однією з її перших робіт після зміни статі.

" Попелюшка 2000 / Cinderella 2000 " (1977)

https://www.youtube.com/watch?v=0-aeJjuUqQI

Попелюшка у виконанні Катрін Ерхардт відправляється в космос. Майстер трешу Аль Адамсон спробував переплюнути"Барбарелу".

У 1979 році на студії "Союзмультфильм" вийшла картина Івана Аксенчука. Радянська анімаційна Попелюшка вийшла витонченішою, крихітнішою, не багатослівною і скромнішою, ніж її діснеївський прототип. Вірші написав Генріх Сапгир, а музику - Ігор Цвєтков. Уперше фон, на якому діють герої картини, був виготовлений з кольорового оксамитового паперу. Це надало особливу чарівність зображенню.

Напевно, усі пам'ятають знамениту сцену танцю Попелюшки і Принца під будівлею замку. Вони буквально піднялися над світом, коли зустріли один одного. А пісня "Хоч повірте, хоч перевірте" давно стала класикою в дитячих музичних колективах.

https://www.youtube.com/watch?v=4n8mrWEOJ_s 

Мандрівка в казку

частина 42

"Зворушлива казка про Попелюшку / The tender Tale of Cinderella Penguin" (1981)

https://www.youtube.com/watch?v=QXpXyUn3cJI

Мультфільм Джанет Перльман, в якому в образі Попелюшки став... пінгвін!

Також пародійний і осучаснений виклад сюжету казки міститься у віршованій збірці 1982 року "Revolting Rhymes" Роальда Даля.

Особливістю є те, що сюжет казок Р. Даля значно

відрізняється від оригіналу. А відкриває цю збірку саме казка «Попелюшка» («Cinderella»). Попелюшка Даля написана у формі вірша – або рими – як назва книги і передбачає. Перший до шостого рядків рими створює реферат історії. Перший і другий рядки “I guess you think you know this story./ You don’t. The real one’s much more gory.” створюють розуміння для читачів, що решта стосується історії про Попелюшку, але такої, що відрізняється від історії про Попелюшку відому всім. Ці два рядки спонукають читачів дізнатись більше про «справжню» історію Попелюшки, як з третього по шостий рядки Даль стверджує, що відома історія про Попелюшку є «фальшивкою» і вигадана «лише для того, щоб діти були щасливими». Орієнтація історії починається з дев'ятого до чотирнадцятого рядка, де Р. Даль згадує персонажів “The Ugly Sisters”, “Cinderella”, “The Magic Fairy”, “The Prince” та місця, де відбувається історія, тобто “Palace” та “slimy cellar”. До моменту втрати Попелюшкою туфельки, версія Даля здається досить схожою на всім відому Попелюшку. Проте, 55-й рядок показує переломний момент історії.

Попелюшка `80 Cenerentola '80 Рік випуску: 1983 десятиліття:режисер:Роберто Маленоттіжанр: драма, мелодрама, музикастрана: Італія, Франціяактери:Адольфо Челі, Вітторіо Капріолі, Сільва Кошина, Сандра Міло, Бонні Бьянко, П'єр Коссо, Кендал Келдуелл, Еді Анжелілло, Сабіна Сегатори, Леоні Форлітипроизводство: Radiotelevisione Italiana (Rai), Stand Art, television center. Нью-Йорк. Сінді-старанна учениця школи мистецтв. Дівчина виросла в сім'ї свого батька Гаррі Кардоне, його дружини Мюріел і їх двох дочок. Рідна мати Сінді померла, коли та була зовсім малятком. Юна школярка страждає від нестачі уваги і турботи – Гаррі найчастіше зайнятий справами свого ресторанчика, а мачуха і її дочки не мають до Сінді теплих почуттів. Одного разу Мюріел вирішує відправитися в Італію і бере з собою падчерку. В аеропорту дівчина зводить знайомство з досить незвичайним італійцем…

" Попелюшка '80 / Cenerentola '80" (1984)

Бонні Бьянко і П'єр Коссо в італійській сучасній версії казки, де принц грає в групі, а Попелюшка родом з Америки.

"Казки старого чарівника " (1984)

https://megogo.net/ua/view/2281-kazki-starogo-charivnika.html

У музичному фільмі за мотивами казок Шарля Перро роль Попелюшки дісталася Маргариті Сергеечевій.

" Попелюшка / Cinderella " (1985)

В одному з епізодів серіалу "Театр чарівних історій" Дженніфер Білз і Меттью Бродерік розіграли безсмертну історію кохання.

Покоївка на замовлення (1987) комедія. Режисер: Емі Холден Джонс. В ролях: Еллі Шіді, Беверлі Д'анджело, Val, Валері Перрін, Дік Шон. У голлівудській комедії Емі Холден Джонс, майбутньої сценаристки "непристойної пропозиції", Шіді зіграла зіпсовану стерву із заможної родини. Дівчина доводить свою сім'ю до такого розжарення, що її фея-хрещена (Беверлі Д'анджело) створює альтернативну реальність, в якій головна героїня позбавляється сім'ї і грошей і вимушено заробляє на життя як покоївка в чужому маєтку, поки не усвідомлює всі свої минулі помилки і проступки. Таким чином, фея виявляється не благодійницею героїні, а її противницею. Канадський актор Майкл Онткін, який зіграв "принца" в цій постановці, пізніше прославився в ролі шерифа Трумана в серіалі "Твін Пікс".

https://w119.zona.plus/movies/gornichnaya-na-zakaz

"Попелюшка" Aschenputtel (1989) знята у ФРН в Замку Моріцбург / Дрезден. Через 15 років після того, як Вацлав Ворлічек зняв свою "Попелюшку" у замку Моріцбург та навколо нього, у 1988 році були зроблені зовнішні кадри для іншої версії "Попелюшки". Це також приклад німецько-німецьких (кіно) відносин у 1980-х: австрійська режисерка Карін Брандауер зняла казковий фільм у західнонімецькій копродукції із ZDF. Ваша "Попелюшка" також повинна грати перед замком.

Щасливе дитинство закінчилося разом зі смертю матері. Тепер Попелюшка всього лише прислуга в будинку своєї злої мачухи і постійний об'єкт для глузувань її дурних дочок. Лише диво здатне позбавити її від непосильної праці і принижень. Розкішне плаття, сяюча карета і кришталеві черевички - мрія будь-якої дівчини! І ось вже Принц зачарований прекрасною незнайомкою. Але тільки чиста душа і добре серце зроблять з Попелюшки справжню принцесу.

У 1988 році це було в тодішній ФРН. Отримавши дозвіл на зйомки, на початку вересня кіногрупа в туристичних автобусах попрямувала із Західного Берліна до Моріцбурга, поблизу районного міста Дрезден. Тут - як і в 1973 році - була знята ключова сцена казкового фільму, в якому Попелюшка (Петра Вінья) втрачає своє золоте взуття.

Інші відповідні місця для пострілів на відкритому повітрі, такі як садиба батька (Жан-Марк Борі) та мачухи (Криста Штадлер), були знайдені у комерційних та допоміжних будівлях західно-берлінського мисливського будинку Груневальд. Їхні зовнішні види ідеально підходять. Тут був спеціально побудований дерев'яний голубник, в якому ховається Попелюшка, коли тікає від принца (Стефан Мейєр-Колхофф).

https://www.dailymotion.com/video/x5lxkrm

Мандрівка в казку

частина 44

"Якщо туфелька не тисне / If the Shoe Fits" (1990)

https://www.youtube.com/watch?v=DWWDIIcldfE

Келлі (Дженніфер Грей) працює гардеробницею у відомого французького дизайнера Франческо (Роб Лоу), для якого мріє сама робити туфлі. І одного разу за допомогою чарівниці вона перетворюється на супермодель.

У 1994 році студією "GoodTimes Entertainment" був випущений по 48 хвилин повнометражний мультфільм "Попелюшка[en]". Режисери: Тосиюкі Хирума, Такаші.

https://www.youtube.com/watch?v=OHLUBJBgAKo

Попелюшка перетворюється в прекрасну незнайомку, своєю красою і щирістю осяваючи все навколо себе. І дарма, що будують підступи злої мачухи і заздрісних сестер. Адже коли в твоєму серці живуть добро і любов, то відступають усі перепони. А коли ти віриш в чудо, воно неодмінно трапляються ...

У 1996 році вийшла аніме-серіал "Повість про Попелюшку" 26 серій по 24 хвилин.

https://anime777.ru/watch/sh2817-povest-o-zolushke

Попелюшка - єдина дитина в заможній родині. На жаль, багатство - не гарантія щастя, і перший життєвий удар осягає дівчинку, коли вмирає її мати. Батько одружується вдруге на вдові з двома дочками і, залишивши рідну дочку під опікою мачухи, зі спокійним серцем їде у справах у тривалу подорож. Беззахисна Попелюшка стає заручником ситуації і змушена бути практично рабинею у власному будинку, прислужуючи новоявленій матері і сестрам. У країні, де проживають наші герої, править король, і є Принц, який нудьгує від одноманітного життя в своєму замку. Одного разу він втікає з дому, перевдягнувшись на простолюдина, і волею випадку знайомиться з Попелюшкою. Молоді люди швидко стають кращими друзями, хоча Попелюшка так і не знає про справжній статус нового знайомого. Виявляється, однак, що і життя принца не такі вже й райдужне та безхмарне. У палаці проти нього лиходіями плетуться інтриги, які є правою рукою короля і прагнуть зайняти трон після усунення принца з дороги. Багато всього відбувається, але в кінці кінців все-таки оголошують про проведення королівського балу, на якому принц обере собі наречену. Кожна дівчина в країні отримує запрошення на це грандіозне свято. Мачуха будує Попелюшці підступи, влаштовуючи все так, що вона не може піти на бал, але дівчині приходить несподівана допомога від її добрих друзів-тварин і Феї-хресної.

У 1997 році вийшов американський телемюзикл "Попелюшка Cinderella (англ.) ", режисера Роберта Іскова.

https://www.123movie.show/.../Z9y5lbiYcL/watch-for-free.html

У ролях: бренді Норвуд, Бернадетт Пітерс, Віенн Кокс, Наталі Дессель, Паоло Монтальбан.

Сорок років по тому студія Walt Disney Television зняла власну версію цього мюзиклу, в якій деякі ключові ролі зіграли темношкірі виконавці. Відповідно головну партію заспівала співачка бренді Норвуд (відома просто як Бренді), а фею-хрещену зіграла Вітні Х'юстон. Вупі Голдберг зобразила королеву, матір принца, а ось короля зіграв білий актор Віктор Гарбер. Білою була і зла мачуха (Бернадетт Пітерс). Цікаво зауважити, що Х'юстон спочатку була запрошена для виконання партії Попелюшки. Однак вона визнала, що в 33 роки цю роль грати вже пізно. Очевидно, зірка ніколи не чула про Яніну Жеймо…

У 1998 році українсько-російська Комеді-панк-Група "Червона цвіль" випускає аудіо-мюзикл "Попелюшка", що рясніє обсценною лексикою.

https://www.youtube.com/watch?v=GB9_Cn5BgAs

Розквіт фемінізму на Заході не міг не торкнутися Попелюшку: залишати її поступливою дівчиною при нових вступних було рішуче неможливо. Найяскравіше це продемонстрував голлівудський фільм Е. Теннанта "Історія вічного кохання" 1998 року. Попелюшка у виконанні Дрю Беррімор всюди тягається з томиком "Утопії" Томаса Мора і стурбована проблемами соціальної справедливості, час від часу вступаючи з принцом в перепалку на цю тему. Красномовна і перша зустріч з ним.

Принц, як личить, скаче назустріч Попелюшці на коні, в плащі, що розвівається, але героїня влучним кидком яблука збиває його додолу: вона підозрює, що коня принц вкрав.

Взагалі, Попелюшка тут не промах: вона здатна укласти потужним хуком зведену сестру, залізти на дерево в одній білизні, переплисти річку, врятуватися від гвалтівника ("мій батько навчив мене поводитися зі зброєю!"). А коли на принца і Попелюшку нападають розбійники (ну так, молоді люди просто гуляли по лісі, а перед цим ходили в бібліотеку, так, в середньовічну бібліотеку при монастирі, а що такого?), Попелюшка домовляється з ватажком, що піде з тим, що зможе забрати. І йде, зваливши на плечі безвольно повислого принца. Розбійники регочуть; глядачі, у яких є дочки в рожевих сукнях, потирають руки: "бачиш, як? Навіть якщо ти принцеса, ти повинна вміти за себе постояти!"

Ну і в цілому вийти заміж за принца в "історії вічного кохання" — не дуже приваблива перспектива. А про принца можна сказати виразно тільки те, що він любить втікати від батьків і ще не розібрався в житті.

Мандрівка в казку

частина 43

"Попелюшка - за жменю голубів" - комедійний фільм 2007 року режисера Томмі Краппвайса з Геннесом Бендером і Матьє Каррьє в головних ролях.

Повний сюжет і інформація про Попелюшка - за жменю голубів

Жила-була бідна дівчинка на ім'я Петунія Розентау, яка росла зі своєю злою тіткою Гортензі та її доньками Карніврою і Дістеллою. Єдиним другом Петунії був німий конюх Річард. Коли король шукав дружину для свого сина, здавалося, що серед знаті не знайдеться жодної кращої. Зрозуміло, що Гортензія зробила все можливе, щоб звести одну зі своїх доньок з принцом. Але ніхто не очікував, що принц виявиться злісним і пихатим пройдисвітом.

https://www.youtube.com/watch?v=9NTIkCZKlAU

P.S. Фільм німецькою мовою, нажаль іншими мовами не знайшла.

Мандрівка в казку

частина 45

Пропоную ознайомитись зі списком тих казок про Попелюшку, які я знайшла і багато з яких переклала українською мовою.

Можливо цей список ще буде збільшуватися, но наразі в ньому є 150 казок.

Зміст казок

1. РОДОПИС Давньоєгипетська казка. ІV ст. до н.е. (переклала з російської Оксана Слободська)

2. Є СЯНЬ Китайська народна казка VІІІ ст. н.е. (уклала і переклала з російської Оксана Слободська)

3. КХОНЧХИ І ПХАТЧХИ Корейська казка 1145р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

4. ЧОРНА КОРОВА Корейська казка (взято в “Добра казка”)

5. ЗОЛОТА ТУФЕЛЬКА В'єтнамська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

6. ТАМ І КАМ В'єтнамська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

7. ДІВЧИНА З ЧАШЕЮ НА ГОЛОВІ Японська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

8. БАВАНГ МЕРАХ БАВАНГ ПУТИХ - Bawang Merah Bawang Putih індонезійська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

9. ІСТОРІЯ МАГІЧНОЇ ЗОЛОТОЇ РИБКИ, ЛЕУНГЛІ сунданський фольклор із Західної Яви, Індонезія. ( Переклала з російської Оксана Слободська)

10. ЗОЛОТОВОЛОСА ПРИНЦЕСА Індонезійська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

11. ТУФЕЛЬКА ПРИНЦЕСИ Казка амхара (Ефіопія) (Переклала з російської Оксана Слободська)

12. ДІВЧИНА З МІСЯЦЕМ НА ЛОБІ Перська казка 1141р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

13. САД З ЖОВТИМИ ТРОЯНДАМИ Перська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

14. ЗЛА МАЧУХА Кашмірська казка 1893р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

15. ДВІ МАТЕРІ, ДВІ ДОНЬКИ Індійська народна казка

16. ЦАРЕВИЧ-РИБА Індійська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

17. ЦАРІВНА БЛАГОСЛОВЕННА ДОЛЯ індійська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

18. СУВЕРНАДЕВІ Індійська казка 1828 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

19. ДІВЧИНА, ВИТКАНА З МІСЯЧНОГО СВІТЛА Казка острова Ланка Індія (переклала з російської Оксана Слободська)

20. ПРО ЦАРІВНУ КРАСИВУ І МУДРУ Казка острова Ланка Індія (переклала з російської Оксана Слободська)

21. ПРО ЦАРІВНУ, ЯКА ЖИЛА В ПЕЧЕРІ Казка острова Ланка Індія (переклала з російської Оксана Слободська)

22. ЗОЛОТА ТУФЕЛЬКА Турецька народна казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

23. ПАСЕРБИЦЯ Турецька казка (Взято в Добра казка)

24. ПОПЕЛЮШКА Італійська народна казка записана Томас Фредерік Крейн 1885р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

25. ТЕБАЛЬДО І ДОРАЛІЧЕ Італійська казка Джованні Франческо 1550 р.

26. КІШКА ПОПЕЛЮШКА Італійська казка Джамбатист Базіле 1634р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

27. ВЕДМЕДИЦЯ Італійська казка Джамбатист Базіле 1634р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

28. РОЗІНА В ПЕЧІ Італійська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

29. ПРЕКРАСНА МАРІЯ ВУД Томас Фредерік Крейн Італійська казка 1885 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

30. МАРІЯ ВУД Рейчел Харрієтт Буськ Італійська казка 1877 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

31. ТЯМУЩА ПРИНЦЕСА АБО ПРИГОДИ ВОСТРУШКИ Лерітьє де Віллодон Французька казка (Новела) ГРАФИНІ ДЕ МЮРА (Переклала з російської Оксана Слободська)

32. ВОСТРУШКА-ЗОЛЯНКА казка Мадам Марі-Катрін д'Онуа "Кабінет фей» Французька казка (переклала з російської Оксана Слободська)

33. ПОПЕЛЮШКА, АБО ТУФЕЛЬКА ОБЛЯМОВАНА ХУТРОМ Французька казка Шарль Перро 1697р. взято на “Світказок”

34. ОСЛЯЧА ШКУРА Французька казка Шарль Перро

35. ДОЧКА ІСПАНСЬКОГО КОРОЛЯ Французька народна казка (Взято в Хранителі казок) (Переклала з російської Оксана Слободська)

36. МАЛЕНЬКА АННЕТТА Французька казка (переклала з російської Оксана Слободська)

37. НІЧНІ ТАНЦЮРИСТИ Французька казка (переклала з російської Оксана Слободська)

38. ХЛОПЧИК-ЗАМАРАШКА І ЧАРІВНА ПАЛИЧКА німецька казка Людвіг Бехштайн (Переклала з російської Оксана Слободська)

39. ПОПЕЛЮШКА Німецька казка Людвіґ Бехштайн (Переклала з російської Оксана Слободська)

40. ПОПЕЛЮШКА Німецька казка (Брати Ґрімм)

41. СТРОКАТА ШКІРКА (всі види хутра) Німецька казка Брати Грімм 1812р. (переклала з російської Оксана Слободська)

42. ДІВЧИНА БЕЗ РУК (БЕЗРУЧКА) Брати Грімм Німецька казка (переклала з російської Оксана Слободська)

43. МИЛИЙ РОЛАНД Брати Грімм Німецька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

44. НІМФА ДЖЕРЕЛА Йоган Музеус Німецька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

45. ПОПЕЛЮШКА Ернст Майєр Німецька казка (Переклала з німецької Оксана Слободська)

46. ПОПЕЛЮШКА Німецька казка Па́уль Ге́йзе (Переклала з німецької Оксана Слободська)

47. ІМПЕРАТОР ГЕНРІХ З ЗЮДЕМЕРБЕРГА Адальберт Кун та Вільгельм Шварц Німецька казка 1848 р. (переклала з німецької Оксана Слободська)

48. РОЗДМУХУВАЧКА ВУГІЛЛЯ Карл Барч німецька казка 1879 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

49. ПОПЕЛЮШКА (Aschenbrödel) Христіан Шнеллер Австрійська казка (Переклала з німецької Оксана Слободська)

50. ДВІ СЕСТРИ Австрійська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

51. МІТЛА, ЩІТКА, ГРЕБІНЬ Теодор Верналекен Австрійська казка 1864 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

52. ПРО ТРЬОХ СЕСТЕР Чеська казка Божена Нємцова (взято зі збірки “Добра казка”)

53. ПРО ПОПЕЛЮШКУ Чеська казка Божена Нємцова (переклала з чеської Оксана Слободська)

54. ПОПЕЛЮШКА Божена Нємцова (переклала з російської Оксана Слободська)

55. ПРО СИНЬОГО ПТАШКА Чеська казка (Взято в Добра казка)

56. ГОРОШОК І ПОПЕЛЮШКА Чеська народна казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

57. ТРИ ГОЛУБКИ Словацька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

58. ПОПЕЛЮШКА Польська казка "Попелюшка" була створена за мотивами казок Джейкоба і Вільгельма Грімм. (Переклала з польської Оксана Слободська)

59. ЗЕЛЕНИЙ ЛИЦАР (Свен Ґрундтвіґ) Датська казка 1912 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

60. КЕТІ ДЕРЕВ'ЯНЕ ВБРАННЯ Katie Woodencloak Peter Christen Asbjørnsen and Jørgen Moe 1859 р. Норвезька казка (переклала з англійської Оксана Сдободська)

61. ЗЕЛЕНИЙ ЛИЦАР Норвезька казка (переклала з російської Оксана Слободська)

62. РАШИН КОТІ (Очеретяна накидка) Шотландська народна казка George Douglas, Пітер Б'юкенен 1901 р. (Переклала з російської Слободська Оксана)

63. КОРОЛЬ, ЯКИЙ ХОТІВ ОДРУЖИТИСЯ НА СВОЇЙ ДОЧЦІ Дж. Ф. Кемпбелл Шотландська казка 1860 (переклала з англійської Оксана Слободська)

64. МОРАГ А ЧОТА БХАІН — МАРДЖЕРІ В БІЛОМУ ХАЛАТІ Дж. Ф. Кемпбелл Шотландська казка 1860 (переклала з англійської Оксана Слободська)

65. РОГАТА СІРА ВІВЦЯ Шотландська казка 1860р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

66. ПРИНЦЕСА І ЗОЛОТА КОРОВА Ізабелла Барклай Англійська казка 1890 (Переклала з англійської Оксана Слободська)

67. ОСЛЯЧА ШКІРА Баск, Вентворт Вебстер 1879 Англійська казка (переклала з англійської Оксана Слободська)

68. РОЗБИТИЙ ГЛЕЧИК Англійська казка 1895 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

69. НІМФА СТРУМКА Вільям Бекфорд Англійська казка Переклала з російської Оксана Слободська

70. МОХОВУШКА Англійська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

71. ПОПЕЛЮШКА Алан Олександр Мілн Англійська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

72. ПРИНЦЕСА В КОТЯЧИХ ШКУРАХ Патрік Кеннеді Ірландська казка 1870 (Переклала з англійської Оксана Слободська)

73. БІЛЯВА, СМАГЛЯВА І ТЕНДІТНА Ірландська казка 1890 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

74. ЕШІ ШКІРКА Ірландська казка 1895 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

75. ТРИ ЧАРІВНИХ ЛИСТОЧКИ Шведська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

76. БІЛЯВА ПРИНЦЕСА Шведська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

77. ЗОЛОТА ЗІРОЧКА Іспанська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

78. ПОПЕЛЮШКА Естонська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

79. ПАДЧЕРКА І РІДНА ДОЧКА Латиська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

80. ЯК ТВАРИНИ ПАСЕРБИЦЮ ВРЯТУВАЛИ Латиська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

81. КОРОВА-ПРЯЛЯ Литовська казка (Взято в Добра казка)

82. ПРЕКРАСНА ПРИНЦЕСА Август Шлейхер Литовська казка 1857. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

83. ПОПЕЛЮШКА Королів-Старий Василь Українська казка(Взято в Добра казка)

84. ПОПЕЛЮШКА Українська народна казка Буковини (Взято у Микола Зінчук Казки Буковини)

85. ЧАРІВНИЙ ЧОБІТОК Українська народна казка (Взято в Дерево казок)

86. ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК Українська народна казка взято в kazky.org.ua

87. ЗОЛОТІ ЧЕРЕВИЧКИ Українська народна казка 1901 р. взято із “Золота вежа”

88. КАЗКА ПРО ГОНІННЯ МАЧУХИ Українська казка (Взято в Добра казка)

89. СВИНЯЧИЙ КОЖУШОК Українська народна казка (взято в наша казка)

90. ДІДОВА Й БАБИНА ДОНЬКИ Українська народна казка Закарпаття (взято в Зачаровані казкою)

91. ПРО ДІДОВУ ДОЧКУ ТА БАБИНУ ДОЧКУ Українська народна казка Закарпаття

92. ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК 1) Українська народна казка Гуцульщини 1922 р. записана Миколаою Зінчуком.

93. ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК2) Українська народна казка Гуцульщини 1925 р. записана Миколаою Зінчуком.

94. ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК3) Українська народна казка Гуцульщини 1905 р. записана Миколаою Зінчуком.

95. СВИНЯЧИЙ КОЖУХ Українська народна казка Полтавщини

96. ДІВКА НА КОРИТІ Грецька казка записана Едмунд Мартін Гелдарт 1884 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

97. ПАЛАЦ БІЛОГО ЛЕБЕДЯ Грецька казка (взято у Добра казка)

98. ЗОЛОТИЙ ПРУТИК Грецька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

99. ВСІ ВИДИ ХУТРА Грецька казка 1864 р. (переклала з англійської Оксана Слободська)

100. ТІДІАН Малійська народна казка Африка взято “Казки народів світу” К.: Веселка, 1989 р.

101. БАТЬКОВА ДОНЬКА Румунська народна казка (Взято в Румунські народні казки “Веселка”)

102. ДОЧКА ІМПЕРАТОРА В СВИНАРНИКУ Артур і Альберт Шотт Румунська казка 1845 р.(переклала з англійської Оксана Слободська)

103. ДІДОВА ДОНЬКА ТА ГОРІХ В ОГОРОЖІ Молдовська народна казка Взято в Молдовські народні казки Луміна Кишинеу 1973 р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

104. ЧЕРНУШКА Російська народна казка (Переклала Оксана Слободська)

105. ЗОЛОТИЙ ЧЕРЕВИЧОК Російська народна казка зі збірника Олександра Афанасьєва (Переклала з російської Оксана Слободська)

106. БУРЬОНУШКА Російська народна казка Зі збірки О. М. Афанасьєва Том I (Переклала з російської Оксана Слободська)

107. ОЛЕНА ПРЕКРАСНА І МАЧУХА Російська народна казка 1890 Записи вчителя Д. Георгієвського (переклала з російської Оксана Слободська)

108. ВАСИЛИНА ПРЕКРАСНА Російська народна казка Переклад українською – Валерія Воробйова

109. ЗАМАЗУРА Російська народна казка записана І.А. Худяковим 1860 р.(Переклала з російської Оксана Слободська)

110. СВИНЯЧИЙ ЧОХОЛ Російська народна казка (переклала з російської Оксана Слободська)

111. МАШКА-ШМАРКАЧКА Російська народна казка (переклала з російської Оксана Слободська)

112. АРИСЬ-ПОЛЕ Російська народна казка (переклала з російської Оксана Слободська)

113. БАТЬКО І ДОЧКА Російська народна казка (переклала з російської Оксана Слободська)

114. ПЕРЕНОВЕ ДИВО Російська народна казка (переклала з російської Оксана Слободська)

115. КАЗКА ПРО ФАТАЛЬНУ ТУФЕЛЬКУ Клюєв Олексій російська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

116. ОКСАМИТОВА ТУФЕЛЬКА російська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

117. КАЗКА ПРО ПОПЕЛЮШКУ, НА НОВИЙ ЛАД Вячкілєва Світлана Володимирівна і Вячкілєва Ліза російська казка (переклала з Російської Оксана Слободська)

118. КНЯЗЬ ДАНИЛО-ГОВОРИЛО Афанасьєв О.М. Російська народна казка 1873р. (Переклала з російської Оксана Слободська)

119. СЕСТРИЦЯ ПРОСІЛА Дементьєва Наталія Михайлівна Російська народна казка 1907 р. Зі збірки Н.Е. Ончукова (Переклала з російської Оксана Слободська)

120. БЕЗРУКА ЦАРІВНА Російська народна казка Воронезькі народні казки та перекази, зі збірки А. І. Кретова 1925 (Переклала з російської Оксана Слободська)

121. КАЗКА ПРО МАШЕНЬКУ Російська народна казка Воронезькі народні казки та перекази, зі збірки А. І. Кретова 1925 (Переклала з російської Оксана Слободська)

122. ЧУДОВА БЕРЕЗА Карельська казка (переклала з англійської Оксана Слободська)

123. ЗОЛОТА ЯБЛУНЬКА Білоруська казка (взято в Добра казка)

124. МАРА-ПОПЕЛЮШКА Македонська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

125. ПОПЕЛЮГА Сербська казка (Переклала з англійської Оксана Слободська)

126. МАРО-ПОПЕЛЮШКА Албанська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

127. ЗЛА МАЧУХА І ДОБРА ПАДЧЕРКА Словенська казка

128. ФАТІМА Курдська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

129. ФАТЬМА Азербайджанська казка

130. МАЧУХА І ПАДЧЕРКА Туркменська народна казка(Переклала з російської Оксана Слободська)

131. ЗОЛОТОКУДРА ДІВЧИНКА Вірменська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

132. ОБІРВАНКА Грузинська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

133. ДОЧКА ПАСТУХА Узбецька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

134. МАЧУХА І ПАДЧЕРКА Абхазька казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

135. ФАРУЗА Адигейська казка Переклала з російської Оксана Слободська

136. ЗАЗА, ЧЕРВОНА КОРІВКА Лакська казка (Взято світ казок) (Переклала з російської Оксана Слободська)

137. МАРІЯ І ЗОЛОТА ТУФЕЛЬКА Філіпінська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

138. АБАДЕХА Філіпінська казка (переклала з російської Оксана Слободська)

139. ДВІ МАРІЇ Португальська казка (Переклала з російської Оксана Слободська)

140. ДОМАШНЯ КІШКА Зофімо Консіглірі Падросо Португальська казка (Переклала з англійської Оксана Слободська)

141. ПРИНЦЕСА, ЯКА НЕ ХОТІЛА ВИХОДИТИ ЗАМІЖ ЗА СВОГО БАТЬКА Консильєрі Педрозу Португальська казка 1882 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

142. МАЧУХА Консильєрі Педрозу Португальська казка 1882 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

143. ДІВЧИНА, З ГОЛОВИ ЯКОЇ ПАДАЛИ ПЕРЛИНИ, КОЛИ ВОНА РОЗЧІСУВАЛАСЯ Консильєрі Педрозу Португальська казка 1882 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

144. ДІВА І РИБА Консильєрі Педрозу Португальська казка 1882 р (Переклала з англійської Оксана Слободська)

145. ТРИ МАЛЕНЬКИХ БЛАКИТНИХ КАМІНЧИКА Консильєрі Педрозу Португальська казка 1882 р (Переклала з англійської Оксана Слободська)

146. КОНЯЧА ШКІРА Франсіско Адольфо Коельо Португальська казка 1888р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

147. ІНДІАНСЬКА ПОПЕЛЮШКА Корінний американець 1920 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

148. БІДНА ПАСТУШКА ІНДИКІВ Корінний американець (Зуни) 1901 р. (Переклала з англійської Оксана Слободська)

149. ПАДЧЕРКА Казка народу евс (Африка) (Переклала з російської Окана Слоюбодська)

150. ТАПОЧКИ ПОПЕЛЮШКИ, АБО СЮЗАННА З МАКАМИ Французька казка 1851 р. Арсен Хуссай (Перклала з французької Оксана Слободська)